Люди, що вийшли до Ісуса, стали паломниками надії, апостоли зазнали краху в аналітиці
Дорогі брати і сестри, у сьогоднішньому уривку Євангелія від Матея (Мт. 14, 14–22) ми пригадуємо, як Ісус зглянувся над натовпом, зцілив їхніх хворих, а потім чудесно нагодував п’ять тисяч людей п’ятьма хлібами і двома рибами. У цьому ювілейному році ця історія відкривається для нас по-особливому. Адже вона нагадує про справжнє паломництво людей, під час якого зустрічаєш і випробування, і досвід довіри, і надзвичайні випадки.
Дорога надії — це шлях від дому у пошуках змін
Євангелист Матей згадує, що «вийшовши, Ісус побачив силу народу». Це люди, які вийшли з міст, від своїх помешкань, від свого звичного життя. Вони залишили все, щоб піти на зустріч із Христом. Ми можемо сміливо назвати їх паломниками — тими, хто залишає позаду свою домівку і пускається в дорогу, аби повернутись із змінами. Кожен правдивий паломник має запитання, потреби, духовні бажання — і тому пускається в пошуки. Як правило, шукаємо те, що втратили. Паломники вірять, що знайти втрачене можна в інших обставинах, зустрівши іншого і наповнившись тим, чого в себе вдома немає.
Люди, які прийшли до Ісуса, не знали, як усе складеться. Вони не були попереджені наперед про всю програму перебування. Вони не брали з собою багато речей, хоч йшли у пустинне місце. Вони просто йшли на зустріч, бо серце їм підказувало: там є надія.
Це образ кожного з нас. Коли ми вирушаємо в паломництво до святого місця, ми живемо очікуванням. Ми прагнемо отримати відповіді на свої запитання. Ми переконані, що, залишаючись у звичному місці, відповіді не приходять — потрібно шукати їх. Ми пускаємось у зустріч, яка може змінити наше життя. Прочитати все »
Чудо – це надзвичайне діло і робить наше життя дивовижним
Дорогі Браття і сестри у Христі, Євангелії від Матея (Мт. 14, 14-22) ми читаємо розповідь про чудо помноження хлібів і риб. Без сумніву – це чудо викликає великий подив. Нагодувати стільки людей і ще й в такий спосіб?
Це свідчить про милосердя Боже, про Його любов до людини, і про Його всемогутність. Він може зробити це і очевидно!
Особливу увагу привертає запрошення Ісуса: “Дайте ви їм їсти!” Тепер ми розуміємо, що це було запрошення стати учасниками чуда. Але, коли апостоли почули це прохання, то мабуть обурились, бо покладались лише на свої сили, і могли зробити висновок: “їх не погодуємо і самі не поїмо!”
Як часто і ми керуємось подібними оправданнями і не дозволяємо Богові діяти в нашому житті?
Тому вони вирішили, що краще не ризикувати ніким і зробити так, як це вже звиклось робити: нехай кожен подбає сам за себе!
Як часто присутній такий стиль життя у нас? Може тому ми не маємо досвіду бути віруючою людиною, яка дозволяє діяти Богові діяти?
Прочитати все »
Церква – це середовище, де шукають спільності і де є постійне свято
дорогі браття і сестри у Христі, читаючи розповідь (Євангелія від Матея Мт. 14, 14-22.) про те, як сила народу ішла за Ісусом можемо зауважити, що це не було так просто бути з ними. Звичайно, що це радісно, коли є багато людей. Інколи, дехто навіть оцінює за показником кількості людей чи був успіх чи ні. Було багато людей у храмі, значить було велично, а було мало, значить щось було не так. Але чи справді цей критерій такий важливий для Церкви?
Ісус також не завжди був популярний, Його також залишали і відходили від Нього, але він далі продовжував Свою місію і незалежно від кількості залишався Спасителем для всіх. Міг проявити свою любов як до окремої людина, так і до великої кількості.
У сьогоднішній розповіді ми можемо зауважити, що Ісус змилосердився над людьми і виявив до них свою земську, тілесну турботу, в той же час міг за порадою апостолів все зробити по-іншому – відпустити їх і хай самі даюсь собі раду., кажучи, я ваш вчитель, а не годувальник. І все було би справедливо, але не милосердно.
Тепер розуміємо, що оновною причиною цього чуда було милосердя. Це був явний приклад для апостолів, що наука про Царство Боже – це добре, але приклад – це краще. Тоді всі пережили щось таке, що ми можемо назвати єдність у Милосерді. Це тоді, коли одні дали щось маленьке, і кожен почав ділитись, а вкінці всім було подостатком і зібрали з надлишком.
Ось, що робить милосердя!
Це було велике свято!
А, якби вони розійшлися і кожен почав думати лише за себе… чи було би таке свято? Чи було би таке піднесення? Прочитати все »
Залишитися разом у труднощах, і буде чудо, як із чудом помноження хлібів
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 14, 14-22) ми згадуємо про чудо помноження хлібів. Але в загальному складається враження, що це було щось більше ніж помноження хлібів, щось більше ніж просто нагодувати людей, щось більше ніж вияв Божественної сили.
Запрошую вас поглянути на цю розповідь, як на жест спасіння людини, а краще сказати людськості.
Адже після спокуси першого гріха людина почала жити без Бога, безбожним життям. Це був перший досвід одинокості людина. Із кожним гріхом людина віддаляється від Бога і його задуми, віддаляється від ближнього свого і любові до нього. Таким чином має все більшу схильність жити одиноко, жити задля егоїзму і самовдоволення. Жити тільки для себе – це небезпека людина, яка у своїй одинокості втрачає все, маючи в той же час багато.
Людина задумана Богом, щоб бути в єдності із іншими, щоб творити зв’язок стосунків.
Прочитати все »
Дайте ви їм їсти… Про помноження хлібів і риб
Дорогі браття і сестри у Христі, котрий обʼявив нам правдиве обличʼя нашого Небесного Отця.
Подорож за Ісусом – це не просто прогулянка.
Вже котру неділю ми продовжуємо подорожувати з Ісусом. Ця мандрівка від неділі до неділі почалась від того часу, як ми почули заклик до апостолів: “Ідіть за мною”, і ми вирушили разом в цю подорож по Галілеї. Пригадуємо ці зустрічі Христа в Капернаумі, у Гадаринському краї, як він подорожував морем і багато людей і що за ним. Тому що неможливо було стримати себе бути при роботі, залишитися в своєму домі, знаючи, що там є той, хто тебе чекає. Є той який би тебе хотів прийняти таким, яким ти є: хворий, немічний, грішник, біснуватий. І всі були переконані в тому що він є той, хто тебе прийме завжди. Він не скаже тобі: я зайнятий, я не маю часу. То який який має стільки багато добра, що вистачить на всіх.
У всіх розповідях, які подають нам євангелисти, ми можемо відчути те, що Ісус хоче нам зробити особливе відкриття: пізнати правдиве обличчя Бога. Тому що пізнавши правдивий образ Бога, ми тоді пізнаємо, хто ми є насправді, відтак чому ми є такими і до чого ми покликані.
Як ми почуваємося тоді коли про нас говорять те, чим ми не є?
Помноження може бути також і через ділення, щоб пригадати про жертвенність Бога
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми згадаємо про чудо, яке стосувалося всіх людей одночасно. Попередні свідоцтва були часто окремих людей.
Згадуємо про чудо, про яке ніхто не просив, що є черговим підтвердженням Об’явлення Божого милосердя людям.
А все мало особливі умови
Ісус після того, як дізнався про смерть Івана Хрестителя, захотів бути на самоті, а радше у тісній злуці із Отцем. Навіть, якщо всі очікували від нього різкої відповіді у вигляді помсти, або ж навпаки якоїсь втечі інші краї. Ісус обирає тиху місцевість піти на гору молитись.
Він змінює свої плани через те, що бачить, як люди пішли за Ним у пустинне місце. Милосердиться над ними. Немовби залишає на стороні свій біль, свої потреби і далі залишається бути із потребуючими. Прочитати все »