Одного разу мале ягня побачило діру у загорожі, через яку могло пролізти тільки воно. Не довго думаючи, вистрибнуло і опинилося на волі. Радості не було меж: ягня підстрибувало, співало, глибоко вдихало повітря, вказуючи, що вдихає свободу.  “Яке гарне відчуття бути вільним!” – так сказавши, воно побігло у незнаний край і зникло у далині. Читати далі Любов не полонить, вона завжди залишає можливість вибору →

Ці двоє розбійників виднілися на очах у всіх, вони були на найпочеснішому місці. Саме їм грішникам, і нікому із святих не було дано бути так близько до найдостойнішого, на такому великому місці. Мабуть було дуже багато достойніших від них, які можливо не мали темного минулого, які відзначалися великою побожністю та ревністю, але …  Але чомусь вибір впав саме на таких, які були посміховиськом народу та ганьбою для сім’ї. Чомусь давні книги писали, що саме вони будуть тоді, коли відбудеться найважливіший крок в Історії людей. Читати далі Їх було двоє і обоє мали грішне минуле… →

Одного дня, на світанку, Учитель проходжувався із учнем по березі моря. Вони ішли спокійно і мовчки. У цій тиші під звуки моря між ними відбувався діалог, який можна було би побачити лише зі сторони. Справа в тому, що приглянувшись добре до них, можна було запримітити їхніх рухи у часі ходьби.

Учитель ішов твердо, не хитаючись. Його кроки були рішучі і впевнені. Він, хоч йшов поволі, але завжди попереду від свого учня. Він розглядав час до часу всю красу побережжя, усміхався в сторону неба і навіть закривав на якусь мить очі.
Натомість учень ішов зовсім по-іншому: чомусь завжди кидався від однієї сторони до іншої, спотикався, падав, хоч постійно дивися під ноги. Відповідно бідолага, будучи змученим, постійно відставав. Навіть смішно було дивитися, як той час від часу добігав, а пісок постійно курився довкола. Читати далі Дім на піску і на скелі →

Щойно він зрадив його тричі. На душі великий неспокій від скоєного. Ось, відкрились двері і з’явилась постать. Чоловік відчув на собі погляд. Так, це був Він.

І хоч яке палке було бажання, все ж не зміг поглянути на нього. Все через страх перед докором за гріхи. Але невидима сила підвела очі грішника. Погляди зустрілись.
Обоє знали, що учитель перестав бути учителем, а учень зрікся бути учнем. Тепер одна людина дивилась в очі іншої людини. Обоє шукали підтримки…

Дивним було те, що замість докору та гніву грішник відчув слова: “Я люблю тебе. Повір, я люблю тебе!”

і заплакав гірко …