Пастир овець вийшов на зелене пасовисько і вівці, радісно бекаючи, розпорошилися, смакуючи свіжу траву. Не одна дивилась час до часу у бік пастиря і кивала головою, як вияв вдячності. Пастир дивися на вівці і раділо його серце.
Та все ж час до часу його погляд линув у далечінь… Десь там далеко також були вівці, але вони були закриті в якісь кошарі. Він мріяв привести їх до цього стада, щоб усі були щасливі на зеленому пасовиську, щоб всі були обʼєднані у радості.
Наступного дня погода погіршилась і пастир почав готуватись до негоди.
Він збудував кошару, особисто кожну вівцю супроводжував у безпечне місце і вже цієі ночі всі вівці мали укриття. Та це ще й була міцна загорожа від зловмисників. Тепер вівці були у безпеці! (більше…)
Любов не полонить, вона завжди залишає можливість вибору
Одного разу мале ягня побачило діру у загорожі, через яку могло пролізти тільки воно. Не довго думаючи, вистрибнуло і опинилося на волі. Радості не було меж: ягня підстрибувало, співало, глибоко вдихало повітря, вказуючи, що вдихає свободу. “Яке гарне відчуття бути вільним!” – так сказавши, воно побігло у незнаний край і зникло у далині. Прочитати все »
Їх було двоє і обоє мали грішне минуле…
Ці двоє розбійників виднілися на очах у всіх, вони були на найпочеснішому місці. Саме їм грішникам, і нікому із святих не було дано бути так близько до найдостойнішого, на такому великому місці. Мабуть було дуже багато достойніших від них, які можливо не мали темного минулого, які відзначалися великою побожністю та ревністю, але … Але чомусь вибір впав саме на таких, які були посміховиськом народу та ганьбою для сім’ї. Чомусь давні книги писали, що саме вони будуть тоді, коли відбудеться найважливіший крок в Історії людей. Прочитати все »
Дім на піску і на скелі
Одного дня, на світанку, Учитель проходжувався із учнем по березі моря. Вони ішли спокійно і мовчки. У цій тиші під звуки моря між ними відбувався діалог, який можна було би побачити лише зі сторони. Справа в тому, що приглянувшись добре до них, можна було запримітити їхніх рухи у часі ходьби.
Учитель ішов твердо, не хитаючись. Його кроки були рішучі і впевнені. Він, хоч йшов поволі, але завжди попереду від свого учня. Він розглядав час до часу всю красу побережжя, усміхався в сторону неба і навіть закривав на якусь мить очі.
Натомість учень ішов зовсім по-іншому: чомусь завжди кидався від однієї сторони до іншої, спотикався, падав, хоч постійно дивися під ноги. Відповідно бідолага, будучи змученим, постійно відставав. Навіть смішно було дивитися, як той час від часу добігав, а пісок постійно курився довкола. Прочитати все »
Погляди зустрілись
Щойно він зрадив його тричі. На душі великий неспокій від скоєного. Ось, відкрились двері і з’явилась постать. Чоловік відчув на собі погляд. Так, це був Він.
І хоч яке палке було бажання, все ж не зміг поглянути на нього. Все через страх перед докором за гріхи. Але невидима сила підвела очі грішника. Погляди зустрілись.
Обоє знали, що учитель перестав бути учителем, а учень зрікся бути учнем. Тепер одна людина дивилась в очі іншої людини. Обоє шукали підтримки…
Дивним було те, що замість докору та гніву грішник відчув слова: “Я люблю тебе. Повір, я люблю тебе!”
і заплакав гірко …
Що буде тоді, коли розум почне перечити вірі? Не буде чуда …
Прийшов Ісус в у місто і побачив сліпого, що був сліпий із народження.
Життя сліпого просте. Сидиш при дорозі і просиш милостиню, тобі дають і ти живеш з цього. Тобі співчувають, жаліють, що ти не такий, як всі, а дехто принизливо докоряє, мовляв – це за гріхи батьків, або особисті переступи Божих законів. Життя просте: сидиш, прислухаєшся до слів людей, до дзенькоту монет.
Того дня замість співчуття чи докору, і замість звуку падаючої монети було чути дивну розмову чужинців про якісь «діла Божі» і як хтось плюнув на землю. Прочитати все »