Господь сіє зерна надії. І які вже є плоди цього ювілейного року?
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогоднішні ми слухаємо особливу притчу, яка відразу сповнюється на нас в часі її слухання – це Притча про Сіяча (Лк. 8, 5-15). Вона не просто описує різні типи слухачів, серед яких, кожен може себе впізнати, але й спонукає нас особливо в цей Рік Надії звернути увагу на безмежну надію Бога і нашу особисту участь у відповідальності за плоди надії.
Господь сіє з надією
“Вийшов сіяч сіяти своє зерно…” (Лк. 8:5). У цьому простому образі закладено таїнство Божої любові, яка діє, яка ділиться, яка надіється. Сівач, це сам Господь, від Якого все походить, а Його зерно – це Слово Боже (Лк. 8:11), це не тільки Його істина, Його обіцянка – це вияв Його Любові.
Господь сіє щедро, Він не скупий. Можливо, хтось Його осудить, що він марнотратний, бо не береже зерно, а розкидає його навіть на дорогу, у місце, де може прорости терня і на камʼянийстий ґрунт. І саме це свідчить про Його безмежну Надію. Господь знає, що частина Його зусиль може бути марною, але Він Йому важливо, щоб ми пізнали Його Любов і досвідчили Його сподівання.
Отець посилає найцінніше – Свого Сина, щоб Він став цим Зерном, кинутим у наш світ, щоб ми мали життя. Він довіряє нам не просто якесь Своє вчення, а Свого Сина, в якому Отець, виявляє Самого Себе.
Прийнявши Сина, людство побачить, щоб дуже чудесне: не тільки зріст, але й помноження. Не прийнявши і не давши плоду, зерно перестає жити і не зможе розмножуватися у світі. Люди того часу добре знали: якщо не буде плоду зерна, не буде з часом і самого зерна. Не буде чим сіяти. А як не посієш, то не пожнеш. Прочитати все »
Вступні роздуми:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 16, 19-31) ми читаємо притчу про життя, смерть і погребення двох людей. Їхні долі були різні за життя і різні після смерті.
Знаємо, що один з них на імʼя Лазар і знаємо, що він був бідний і жив надією, а імені іншого чоловіка не знаємо, відомо те, що був багатий і мав багато братів. Багатий мабуть пишався своєю долею життя і мабуть йому заздрили інші, але потім виявилось, що це була лише короткочасна мить, через таке життя він втратив щасливу вічність. (більше…)
Кого слухати?
.jpg)
Дорогі браття і сестри у Христі, Притча «про Сівача і про зерно» може торкнути всіх, бо тут не говориться до віруючих чи ні, тут згадується про тих, хто має вуха, щоб слухати: «Хто має вуха слухати, хай слухає.»
Ми знаємо, що віра народжується від слухання. І тому важливо звернути увагу: що і кого ми слухаємо?
Зараз маємо багато пропозицій слухати. Живемо в епоху чисельних комунікацій. Колись у давнину не було так багато шуму, голосів. А тепер можемо почути будь-кого і будь-де.
Але є важливе запитання, яке слід собі поставити: кого слухати?
Бо, щоб просто заповнити тишу і слухати всіх підряд – це “нелюбов” до себе, не повага до своєї душі, ґрунту, про який згадував Ісус у притчі.
Зерна Божого милосердя можна прийняти від тих, хто приносить плоди
Слава Ісусу Христу! Дорогі браття і сестри у Христі!
Сьогодні, роздумуючи на вже досить відомою Притчею “Про сіяча”, запрошую ще раз звернути увагу на ці великі символи, які Ісус залишив для нас.
Найперше потрібно взяти до уваги, що сівач сіє всюди.
Економічно це може видатися не зовсім правильно, бо зерно посіяне в невідповідних місцях, загинувши, не дає плоду. Але коли подивимося на символізм притчі, де ґрунт нагадує людей, то вражає, що ніхто не є виключений поза увагою Божого слова. Це слово хоче падати всюди, знаючи, що в одному місці будуть добрі плоди, а в іншому буде тільки зіпсуття.
Боже милосердя хоче обійняти всіх, але вже кожен може вирішити, що робити із цим “зерном”. Боже милосердя не бере до уваги економічні критерії, щоб можна було менше розтратити, а більше заробити. Воно керується іншим критерієм: це жертвенна любов. Любов, що хоче себе жертвувати, щоб інші жили чи мали шанс на життя.
Кожен, хто хоче стати учасником діяння Божого милосердя, має зректись пожадливої цілі заробити більше і зменшувати витрати, шкодуючи. Бо людина і її спасіння – це найцінніше, що може бути у цьому житті. Тому задля людини не вартує шкодувати милосердя, щоб завжди була альтернатива поруч із “птахами”,”терням”, “камінням”. Прочитати все »
Тоді, коли зерно, сівач, грунт відкривають Тайни Царства Божого
Слава Ісусу Христу! дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми чуємо дуже добре знану нам притчу про Сівача.
Це притча знана сьогодні як велике повчання віри, але коли перший раз її почули, то мабуть у кожного виникло велике здивування від почутого, тому що Ісус сказав історію зі звичного життя, яку дуже добре знали особливо ті, які мали справу із землеробством. Що нового Він міг сказати їм у тому, в чому вони краще розумілись від Нього, сина теслі? Прочитати все »
Бог – це Живе Слово, яке хоче жити, даючи життя
Дорогі браття і сестри, притча ”Про сівача”, котрий сіє добре зерно у різну землю розкриває таємницю діяння Божого слова у нашому житті. Зерно однакове, але у різному ґрунті дає різні плоди, або ж взагалі їх не дає.
Різні люди у храмі по-різному реагують на зерна Божої благодаті, та й ми самі можемо зауважити як міняється у різний час ”ґрунт” нашої душі і відносно цього міняється наше життя.
Все це привертає нашу увагу до того, щоб ми були уважні у час сівби Божого слова, яке хоче не тільки торкнутися нас поверхнево, але увійти в середину нашого життя і жити там.
Прочитати все »