Дорогі браття і сестри у Христі, в уривку Євангелії від Матея (Мт. 9, 1) ми читаємо історію про зцілення розслабленого і відпущення його гріхів. Це продовження історії про подорож Ісуса із його учнями по Галилейському морю до Гадаринського краю, де Він звільнив двох чоловіків від опанування злим духом. Як пригадуємо, жителі того краю попросили, щоб Ісус відійшов з їхніх околиць.
Спаситель смиренно повертається до Капернауму і, як виявилось, на Ісуса вже там чекали, але кожен чекав з різної причини.
Були ті, хто ведений вірою прийшов, щоб просити за свого товариша, який був розслаблений. З часом виявились і ті, хто чекав нагоди, щоб проаналізувати дії Ісуса, а потім покритикувати і осудити. Так є: хто більше знає, той більше може зробити висновків. Але до чого ці висновки ведуть людину?
А чудо сталось не через висновки когось про когось, а по причині віри!
Ось так через діяння Бога викрилось те, що було у серцях людей.
Деяким книжникам Ісус “знаючи їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших?” (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, після історії в Гадаринському краю, коли люди попросили Ісуса відійти з їхніх околиць, ми дізнаємось, що Ісус спішив тепер туди, де мав спасти одного паралізованого чоловіка, що був у рабстві хвороби і у рабстві гріха. (Матея 9, 1-8.)
Вражає, що реакція тих, котрі стали свідками прощення гріхів і зцілення чоловіка, була дивною.
Замість радості і духовного піднесення, як ми дізнаємось, що люди задумували лихе в серцях їхніх і врешті наповнювались страхом.
“Чого лукаве думаєте в серцях ваших? ”
“Народ же, бачивши це, налякався ”
А Ісус казав: “Бадьорися, сину”
І що сталось після цих слів?
Мабуть цей чоловік з радів, але інші чомусь цієї радості не розділили…
Це так прикро, коли твоя радість не помножується, а навпаки викликає роздратування в серцях інших.
Можемо тільки уявити, що пережив цей чоловік , коли з однієї сторони був огорнений любов’ю Бога і радість наповнювала його серце, але з другої сторони відчував підозрілі погляди від свідків.
Господь знав їхні думки і побачив їхні серця.
Ми також можемо побачити по зовнішності як людина реагує. Так, можна побачити: чи розділяє радість чи ні. Можна і відчути це.
Здатність розділяти радість – це ознака праведності людини.
Бо перебуваючи у стані радості, легко підтримати радість іншого. Але, якщо серце людини лукаве, то звичайно воно буде схиляти до недобрих думок. Тому лихе серце просто не здатне приймати радість і помножувати її.
Треба спочатку позбавитись злих думок і дозволити Богу наповнити серце своєю благодаттю.
Що і сталось із тим, розслабленим чоловіком. Йому найперше відпустились гріхи, а далі був дотик Божої любові у зціленні.
Як важливо, щоб ми жили в середовищі, де доброта тільки помножується, де злу не має місця.
Спробуймо пізнати в якому середовищі живемо.
Чи це є середовище взаємної радості?
Чи ми є здатні ділитися із радістю іншого? (більше…)
Зустріч, що пригадує про правдиву дружбу
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри розповідь євангелиста Матея нам розкриває причину чому Ісус після вигнання мешканцями Гадаринського краю спішить до свого міста, йде туди, де має статися чудо завдяки вірі друзів, які принесли свого друга.
Друзі могли би і ціле життя терпіти і доказувати свою вірність другові, але вирішили принести його до Христа, до незнайомого, до того, хто не був з їхньої групи. Саме завдяки їм відбулось не лише зцілення, не лише свобода людини, яка тепер могла пересуватися самостійно, а ще й у цьому всьому на кінець сповнилось примирення грішника з Богом. Прочитати все »
Віра – це дар спасіння для тебе і через тебе для твоїх ближніх?
Дорогі браття і сестри, уривок про уздоровлення розслабленого нам пригадує про великий дар, який приніс нам Господь: це дар отримувати прощення за наші гріхи.
Раніше люди могли лише про таке мріяти, або надіятися, що Бог простить гріхи, а тут чують слова: прощаються тобі гріхи. Такого ніхто не міг раніше казати, адже гріх – це не тільки просто поганий вчинок, це вчинок проти Божої Любові. Лише Бог може простити гріх, бо провина є перед Ним.
Ось, тепер з приходом Сина Божого, Бог є серед людей видимий, Його можна почути. Він озвучує ознаку Своєї любові: прощаю тобі!
Звичайно, що це викликало обурення у людей, які не розпізнали в Ісусі Сина Божого. Він на знак правдивості слів зціляє розслабленого чоловіка. Чоловік встає: піднімається з гріха, піднімається і відновлюється достойність вільної людини.
Віра – це дар не тільки для особистого спасіння Прочитати все »
Покаймося і отримаймо відпущення гріхів – вставаймо і ходімо, будьмо на дорозі миру
Дорогі Браття і сестри у Христі, в день Різдва Івана Христителя ми згадуємо про нього як про того, хто дістав титул від самого Ісуса Христа:“Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя, однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього” (Мт. 11, 11). Він водночас великий і малий! Таким чином своєю величчю показує, ще більшу велич тих, хто увійшов у Царство Боже, каючись зі свого грішного життя.
Дивним було його народження, адже від неплідних та й у похилому віці батьків роджений. Можемо сказати, що його народження було виключно Боже діяння, як також особлива місія: стати пророком Всевишнього і предтечею Месії.
Зауважмо, що від утроби матері своєї він вже пророкував. А ще більше вражають пророчі слова його батька-священика, як це описано Євангеліє від Луки 1,76-79:
“ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру”. Прочитати все »
Чи всі вперті виконують Божу волю і здобувають небо?
Дорогі браття і сестри у Христі, ми разом йдемо дорогою Спасіння до Царства Божого, підтримуючи один одного на цьому шляху. Правда, що разом йти легше і безпечніше, адже, коли забракне сил, коли нога спіткнеться, то знайдеться той, хто тебе підтримає чи візьме тебе на ноші, щоб продовжити шлях.
Сьогодні ми продовжуємо роздумувати над жертвенністю нашого Спасителя (Мт 9:1-8) і над його невтомною місією проповідувати Царство Боже. Він постійно був у подорожах і відвідував страждущих людей. Син з любові до Отця щодня виконував Його Святу Волю, показуючи людям Божественну Отцівську любов. На жаль не всі його підтримували у цій святій місії, були такі, які постійно Його критикували, звинувачували і видумували наклепи. Але це його не зупинило. Прочитати все »