Архів позначки: Неділя Великого Посту 4

Бути поруч із зраненим – це відповідально-

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо йти дорогою Ісуса, дорогою Спасіння, дорогою зцілення від завданих нам війною ран.

Жити у постійному стресі – це жити  постійно травмованими. Перегляд жахливих новин, напруга і переживання про безпеку рідних, жахливі думки про майбутнє людства і це все поряд із нашими життєвими стресами, які нас виснажували раніше. Все без сумніву у нас забирає сили. А що дає нам сили? Що скріплює нас, щоб ми вистояли у час цієї нашої духовної боротьби? Це не добре постійно виснажувати себе, постійно наражати себе на стреси, шукати середовища, де тебе тримають в напрузі.

В Євангелія  від Марка Мр 9, 17-31 ми читаємо зворушливу розповідь про батька, у якого був син опанований німим духом. Опис батька лише підкреслює, як було нелегко жити в таких обставинах постійної напруги. Це тривало довгі роки. Тому й не дивно, якби ми зауважили за батьком різку, агресивну поведінку, або відчай, зневіру. Читати далі Бути поруч із зраненим – це відповідально-

Господь це все може вивести до кращого, адже останнє слово завжди за Господом

Loading

Вступні роздуми:

Євангелія від Марка (Мр. 9, 17-31.)нам оповідає про неуспіх апостолів, коли вони не змогли допомогти біснуватому юнаку. Батько юнака підійшов до Учителя і поскаржився на безсилля учнів. Ісус не приховує свого жалю через маловірство, адже час страждань, смерті і воскресіння приближався, а формація апостолів так видається ще не завершена. Учитель спочатку звертає увагу на батька і на його віру, а потім виправляє невдачу апостолів. Юнак звільняється від злого духа. Це все відбувається на очах учнів. Вони згодом у домі та насамоті запитуються: “Чому ми не могли його вигнати?”
Вражає те, що у Євангелії не приховано невдачу учнів і водночас показано, що потрібно робити у такий делікатний час невдачі: важливо не приховувати помилок і не закриватись у собі. Важливо далі залишитися відкритими і далі бути з Учителем. Учитель не відкине, прийме тебе таким який ти є, допоможе. 

Не випадково після цього Ісус знову обʼявив їм про свої страждання, про час своєї прослави на хресті, про свідчення своєї любові, дає немов натяк: я вам далі довіряю. Читати далі Господь це все може вивести до кращого, адже останнє слово завжди за Господом

Діва Марія вчить нас слухати Божого голосу, щоб увійти в історію життя Бога

Дорогі браття і сестри, цього року 4 неділя Великого посту знаменується Торжеством Благовіщення. Саме ця подія дає початок Новозавітньому Об’явленню – Воплочення Божого Сина. Це Предвічне Слово стає тілом, щоб замешкати між нами.
У цьому Великому пості ми маємо чудову нагоду пізнати життя людей, котрі відкрились на Бога, почули Його голос і стали учасниками Історії Спасіння людства. Цього посту ми маємо запрошення піти шляхом Сина Божого, щоб відновити себе як дітей Божих. Діти слухають своїх батьків, бо цим відповідають на їхню любов і виявляють свою любов до них. Коли навчимось слухати Божий голос у тишині, тоді в гаморі, шумі цього хаотичного життя, ми можемо розпізнати голос Небесного Отця і бути надхнені Його присутністю. Читати далі Діва Марія вчить нас слухати Божого голосу, щоб увійти в історію життя Бога

Наша сила є в пості і молитві, а це хіба не вияв слабкості?

Дорогі браття і сестри у Христі, у четверту неділю Святого і Великого посту свята Церква у читанні Євангелії від Марка (Мр 9, 17 – 31) показує Всемогутність нашого Спасителя і перевагу над злими силами, також Ісус звертає нам увагу на піст і молитва, як могутні засоби у Боротьбі із злими духами.
Дивують слова батька, котрий привів сина на уздоровлення: ”вірую, але поможи моєму невірству”. Він немов вірить і водночас визнає, що перебуває в невірстві. Ісус твердо говорить: “Все можливе тому, хто вірує!” А як пізнати: чи ми віруємо чи перебуваємо у маловірстві? По плодах? Читати далі Наша сила є в пості і молитві, а це хіба не вияв слабкості?

Боже, поможи моєму ”немилосердю”

Дорогі браття і сестри, ось ми розпочали Святий Піст Діл милосердя. День за днем, добрий вчинок за добрим вчинком! Це важливо малими кроками йти дорогою до святості. Ця дорога завершується в Божому Царстві, Царстві Отця. У цьому царстві будуть лише діти Божі. Кожна дитина подібна до батьків. У Божому Царстві будуть ті, котрі подібні до Бога.
У нашій немочі виявляється Божа сила
Бог доручив нам можливі і посильні нам діла. Та все ж в нашому житті ми зустрічаємо також непосильні, тоді ми звертаємося про допомогу до наших ближніх. Так неможливе для нас може стати можливим. І все ж таки є такі ситуації, що навіть об’єднавши наші сили, ми не можемо в них вирішити якоїсь трудності. Це спонукає нас шукати допомоги в Бозі. Так сталось в історії із батьком та хворим юнаком, яка описана в Євангелії від Марка (Мр.9,17-31)
Для нашого розуміння Боже Милосердя більше відкривається в явищах неможливих для нас. Ми тоді сміло визнаємо, що нашими силами тут ми змогли зарадити. Читати далі Боже, поможи моєму ”немилосердю”