Покаятися з фарисейства — шлях від власної гордині до життя у Божому милосерді
Дорогі брати і сестри, сьогодні роздумуємо над короткою, але надзвичайно промовистою притчею, яка застеріає нас і водночас заохочує.
Двоє чоловіків увійшли до храму. Зовні це виглядало як добра справа – обидва прийшли до Бога, у святе місце. Але що відбулося насправді? Це знав лише Господь, який бачить серце кожного.
Ісус нам відкриває таємницю людських сердець, їхні внутрішні наміри. Ми чуємо молитву фарисея і молитву митаря – і це нас вражає. Фарисей здається, що дякує Богові, але насправді він вивищує себе, підкреслюючи власні релігійні заслуги. Він постить, дає десятину, відвідує храм – усе це добрі справи, і багатьом із нас варто було б повчитися такого способу життя. Але виявляється, що для Бога цього недостатньо – тобто виконання якихось зобовʼязань. Бог бачить глибше – бачить, не тільки діла людини, але і те, що є справжньою причиною цих діл.
Виявилось, що ціллю фарисея було не поклоніння Богові і не любов до ближнього, а прагнення похвали та людського визнання. Його «праведність» стала проявом пихи та зверхності. Він робив добрі справи, але не на славу Божу, а на славу свою.
Тому сьогодні кожен із нас має чесно запитати себе: ” Чому я роблю добрі вчинки? Чому приходжу до храму? Чи не шукаю я людського визнання за своє християнське життя, компліменти, похвалу?” Прочитати все »
З якими словами надії ми відходимо із наших місць молитви?
Дорогі браття і сестри у Христі, у цьому ювілейному році ми продовжуємо наше паломництво до нашого храму, щоб зустрітись разом із Господом. Храм – це місце, де ми можемо спільно пережити присутність нашого Бога, який Сам наголосив на тому, що, де є двоє чи троє зібрані в Його ім’я, там є і Він серед них. Будучи разом у храмі, ми маємо чудову можливість спільної молитви. Але якщо вона є спільна! Бо може бути так, що може бути нас багато в одному приміщенні, але кожен сам по собі, тоді це не можна назвати спільною молитвою.
В історії “про молитву Фарисея і Митаря у храмі” можна побачити, що вони молились немов разом, але єдності між ними не було. Без сумніву, що на це вплинуло їхнє ставлення один до одного: один вважав себе кращим він іншого, а інший вважав себе недостойним.
Чи хоче Бог, щоб була така велика відстань між нами? Прочитати все »
Дорогі браття і сестри у Христі, історія з Євагелії від Луки (Лк.18, 10-14) про молитву фарисея і митаря запрошує нас поглянути на нашу молитву. Дійсно, а яка наша молитва?
Запрошую вас звернути увагу не так на слова, які ми промовляємо, а на спосіб, як ми це робимо. Адже, ми можемо повторювати завчені молитви із молитовника, можемо читати молитви записані святими людьми і можемо бути переконані, що ми все правильно молимося, але насправді все може бути дуже неправильно!
Вартує відразу пригадати, що Молитва християн – це спілкування з Богом, а для невіруючих людей це можуть бути якісь заклинання, від правильності повторення яких залежить здійснення бажаного. Ось, захотів щось і сказав “якийсь текст”, і тобі збулось.
Ісус не заперечував, щоб ми мали бажання, але запрошував нас до відкритості перед Богом з довірою. (більше…)
Фарисей і митар у храмі, а якби їхні погляди зустрілись?
Дорогі браття і сестри у Христі, наступним кроком приготування до Великого посту буде звернення нашої уваги до святого місця, до храму, до місця нашої особливої зустрічі з Богом, зі Святим. У цьому нам допоможе розповідь описана у Євангелії від Луки (18, 10-14.) про двох людей, які зайшли до храму. У цій притчі ми можемо зауважити, що ці двоє прийшли у святе місце, своєю поведінкою показували, що перебували на молитві, тобто на зустрічі з Богом. І тут пригадуються слова Ісуса: “де двоє зібрані в моє ім’я, там я є серед них”. А чи дійсно Бог був між ними? Хоч обоє призивали ім’я Господнє, але чи вони творили спільноту, хоч обоє належало до вибраного народу?
Чи подібну ситуацію можемо побачити і в наших християнських храмах, святих місцях?
Немов приходимо до одного місця, але ставлення до нього може бути різним. Молимо одного Бога, але відносини з Ним можуть бути різні. Перебуваємо в один той самий час в одному ж місці, а інколи почуваємось між собою далекими і чужими. А найважливіше, що приходимо задля того, щоб повернутися до свого дому освяченими, але інколи складається враження, що не завжди це отримуємо. Прочитати все »
Молитва – це зустріч з Богом. І яка є твоя зустріч?
Дорогі браття і сестри, наступним кроком приготування до Великого Посту і Торжества Воскресіння є читання Євангелії від Луки 18. 10-14 про зустріч двох осіб із Богом в храмі. Молитва і поведінка в часі молитви Митаря і Фарисея можуть багато розказати нам про те, якою була ця зустріч.
Молились двоє в одному храмі, а якому Богу?
Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо готуватися до зустрічі з великим Постом, до особливої пори благодаті, коли ми разом будемо старатися більше пізнати Божу любов до людини. Молимось про це і йдемо до цього пізнання.
Ми всі молимось до одного ж того Бога?
Сьогодні свята Церква нам дає до роздумів особливу історію про двох чоловіків, які прийшли в храм молитися. Відразу бажаю звернути вашу увагу на те, що ці віруючі людини в одному місті зверталися немов би до одного і того ж Бога, але хочеться вияснити до якого саме Бога вони зверталися? Бо складається враження, що хоч звертали свою душу в одному напрямку, але наслідки стались різні. Факт, що ми не маємо певності, що вони зверталися до тої ж самої Особи. Правда є та, що кожен з нас має немов “своє” бачення Бога, свою уяву про Нього, від якої також залежить наше ставлення до Нього і в той же час від цього залежить також розуміння того як Бог ставиться до нас. Прочитати все »