Християнська надія живе у спільноті віруючих людей
Дорогі брати і сестри у Христі, уривок з Євангеліє від Марка (Мр 2, 1-12), який читаємо у другу неділю Великого посту – це історія про чудо зцілення розслабленого про прощення його гріхів, але також і про силу віри друзів, які стали паломниками надії і показали плоди своєї віри. У цей ювілейний рік ми запрошені звернути увагу на те, як ми разом здійснюємо це паломництво надії: особливо відносно тих, хто не може лише своїми силами долати труднощі.
Християнська надія ніколи не є лише особистою справою – вона народжується і зростає у спільноті.
Розслаблений чоловік у цій євангельській події не міг самостійно дійти до Ісуса, але мав друзів, які не залишили його на самоті зі своїми труднощами. Вони дали йому надію і разом пройшли дорогою до зцілення.
Коли виникла трудність, то друзі не зупинились перед стіною натовпу і не залишись у відчаї. Вони доклали всіх зусиль, щоб подолати перешкоди, розібрали дах і зустріли Спасителя. Саме така віра, яка сповнена діл в любові, є джерелом справжньої надії. Прочитати все »
Надіятись – це жити надією, а не лише думати про те, що все буде добре
Дорогі браття і сестри у Христі у першу неділю Великого посту, який цього року присвячений темі “паломники в надії”, ми читаємо розповідь про апостолів(Ів. 1, 43-51.), які були запрошені Ісусом йти за Ним, пуститися в подорож.
Вражає, що Ісус запрошує відразу до досвідчити, що це означає бути з Ним. Він не витрачає час на якійсь вмовляння чи заохочення, але просто запрошує спробувати і мати перший досвід.
Це нам пригадує, що Євангельська наука Ісуса – це не просто якась там філософія, чи гарна теорія, це спосіб життя. А якщо це спосіб життя, тоді потрібно це відчути, пережити і потім зробити вибір, як далі жити.
У цьому пості і ми також запрошені Ісусом йти за Ним, щоб мати досвід. Прочитати все »
Бог нам дає вибір: на кого чи на що покладати надію
Дорогі в Христі, Слово Боже, яке ми читаємо перед початком Великого посту (Мт. 6, 14-21.), нам нагадує, що ми маємо вибір прощати, або не прощати. Маємо вибір надіятися на свої сили, чи на матеріальні блага, або покласти свої надію на Бога. Наслідки від цього будуть різні.
Коли ми прощаємо, ми даруємо людині надію
Прощена людина може сподіватися, що наші розірвані стосунки будуть відновлені, що наш відносини будуть мати продовження. А якщо не прощаємо людині, ми таким чином не даємо їй цієї надії. Вона не може надіятися на добрі стосунки, не може надіятись, що той зв’язок, який розірвався, може знову відновитись. Коли зв’язується розірване, то відстань зближується, так і люди можуть станути навіть ближчими один до одного після конфлікту. Дар прощення – це є дар надії Прочитати все »
Чи у нашій спільноті є ті, кого можемо назвати “найменшими братами Ісуса”
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 25, 31-46..) ми читаємо притчу про Останній день цього світу, про царя і про суд. Цей суд буде особливим не тільки через те, що це буде суд для всіх одночасно, але тим, що буде остаточний суд, що вирішить нашу вічність.
Вражає поділ на одних і других, та й не менш вражає здивування від вироку. Для одних це було приємне здивування, а для інших – це було здивування від розпачу. Тут приходить думка: я до кого буду зачислений?
А відповідь ми можемо дати вже тут і тепер, бо знаємо, що основним критерієм будуть діла милосердя для тих, кого Ісус назвав Своїми “найменшими братами”: “Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили.”
Залишається відкритим запитання: Хто у наших спільнотах є цими “найменшими братами”? Прочитати все »
Дім Божий – це дім надії, це місце, де ти завжди бажаний і тебе завжди чекають!
Дорогі браття і сестри у Христі, кожен з нас має дім, де мешкає тимчасово чи постійно. Сьогодні ми зібрані в домі, який називаємо Божим домом!
Цей дім збирає нас, дітей Божих, щоб ми об’єдналися в молитві та служінні перед нашим Небесним Отцем. Батькам подобається, коли діти навідуються до них. Наш Небесний Батько радіє від нашої присутності.
У цьому ювілейному році, коли приготовляємось до Великого посту, ми запрошені задуматись над тим: чим є для мене є храм Божий?
Притча про батька і двох синів нам пригадує про спільне життя в у спільному домі.
Притча нам пригадує про те, що сімʼя має бути разом, але приходить час, коли з різних причин хтось залишає дім і йде у світи. Дім – це не в’язниця, тому ніхто не має змушувати тебе бути в ньому. Навпаки, в домі ти маєш себе чути безпечно і радісно, маєш хотіти бути в дому, бо це місце, де ти перебуваєш в любові.
Храм Божий будуть для того, щоб проголосити це місце Божої любові, яка спонукає нас до любові між собою! Якщо забракне любові, тоді люди будуть залишати храм, бо він перестане бути безпечним місцем. Але причина залишити храм може бути інша…
Притча нам пригадує про те, що дім, це місце, де тебе чекають.
Храм Божий – це місце, яке ти можеш залишити, але ти маєш пам’ятати, що це те місце, де тебе чекають. Очікування – це ознака любові. Це чудові слова надії! Запам’ятаймо ці слова: що храм Божий – це місце, де ти бажаний, де чекають на тебе не залежно від того ким ти є, чи ким ти став. Прочитати все »
З якими словами надії ми відходимо із наших місць молитви?
Дорогі браття і сестри у Христі, у цьому ювілейному році ми продовжуємо наше паломництво до нашого храму, щоб зустрітись разом із Господом. Храм – це місце, де ми можемо спільно пережити присутність нашого Бога, який Сам наголосив на тому, що, де є двоє чи троє зібрані в Його ім’я, там є і Він серед них. Будучи разом у храмі, ми маємо чудову можливість спільної молитви. Але якщо вона є спільна! Бо може бути так, що може бути нас багато в одному приміщенні, але кожен сам по собі, тоді це не можна назвати спільною молитвою.
В історії “про молитву Фарисея і Митаря у храмі” можна побачити, що вони молились немов разом, але єдності між ними не було. Без сумніву, що на це вплинуло їхнє ставлення один до одного: один вважав себе кращим він іншого, а інший вважав себе недостойним.
Чи хоче Бог, щоб була така велика відстань між нами? Прочитати все »