Хай Бог тебе благословить

Збірка дописів по розділу 'Проповіді'

день святий – це день звільнення, день коли можемо випростатись і пізнати, як Бог нас любить

Дорогі браття і сестри у Христі, всі ми сьогодні об’єднані у цьому святому дні прийшли до Божого храму, до цього святого місця.
Це для нас привілей чи просто виконання якогось закону, обов’язку?
Ця відповідь дасть нам розуміння наших стосунків із Богом: хто Він в нашому розумінні? Він є якийсь начальник, що перевіряє  нашу бездоганність?А може Він є твердосердий суддя, якого цікавить тільки виконання закону і приписів? А може Він є як батько, на образ якого ми були сотворені?
Як сьогодні, так і тоді люди шукали можливості обʼєднатися, щоб жити в одному домі, щоб були в одному човні, щоб бути разом. Так постали не тільки місця для праці чи відпочинку, а ще й місця молитви, щоб бути разом перед Богом, об’єднані в Його ім’я!
Як тепер люди приходять на спільну молитву, так було в той час, коли Ісус та інші прийшли до синагоги.
Йдучи до святого місця, до храму, ми залишаємо все і звільнені від всякого земського приходимо, щоб об’єднатись в Дусі, відчути себе одною великою сім’єю, щоб відкритись і наповнитись духовним, небесним, Божим.
Минулого разу ми згадували про багатого чоловіка, котрий закрився у собі і довів себе до безумства. Він нікого не чув, ні з ким не спілкувався. Життя в такій одинокості спонукало його до егоїстичних  мрій, які забезпечили йому велику кризу і все через питання: “І що тепер  буде? Кому це все, що для себе назбирав, буде?”.
Нам не відомо, яку відповідь дав той нещасний чоловік, бо маючи все, не зміг цим скористатись подібно до тих, які покладаються лише на свої сили, але потім несподівана хвороба їх упокоряє, і тоді що? Дехто занадто покладався на гроші чи інші матеріальні цінності, але в час економічних криз переконався, що все може в одну мить знецінитись, і тоді що?
Тому потрібно бути дуже обережними, коли маємо відчуття закритості перед іншими та схильністю обмежити себе до “тільки Я” і “тільки для Мене”.

Ми  – Церква, люд Божий і збираємось бодай раз в тиждень, щоб відновити наше “МИ”.

Прочитати все »

Яку ж відповідь дав безумний багатий?

Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри у Христі,
минулої неділі ми згадували про те, як подорожуючий самарянин проявив своє Милосердя до людини, яка неочікувано стала потребуючою, одинокою і під загрозою втрати життя. Вражає не тільки те, що цей зовсім чужий чоловік подарував йому свій час, змінив плани життя, наразив себе на зайві незручності та ще й розділив, або цілковито віддав свої матеріальні блага. Ми не знаємо причини, задля якої він зробив цей спасаючий жест, знаємо, що інші, які пройшли мимо, мали би це зробити, але мабуть мали якесь оправдання, що поставило допомогу людині на другий план життя. У їхньому житті нічого не змінилось, як не змінюється життя тих, людей, які не зупиняються, які відводять очі, які шукають собі якісь оправдання і які зацикленні лише на собі, на виконанні лише свої принципів.
Будемо відверті таких людей поважають у суспільстві: бо вони надійні, не запізнюються, виконують все чітко та ніхто і ніщо їх не зупинить. Вони, як правило не влізають у життя інших людей, і самі на дозволяють, щоб хтось змінював їхні плани, вони переконані, що кожен має займатись лише своїм.
Такі і подібні переконання творять такий спосіб життя, де відсутнє серце людини, тобто стосунки побудовані на любові, де відсутня сама людина, бо “результат”, осягнення цілі за будь-яку ціну є на першому місці. Таке мислення веде до закритості і перетворення людини в якусь “річ”, так втрачається повага до людини і до Того, хто її створив і далі опікується нею.
Притча “Про безумного багача” (Євангеліє від Луки 12, 16-21. ) показує абсурдність мислення людини, яка була одинокою. Жодної згадки за інших осіб ми не чуємо, лише “Я” і “Мені”.  Слово “земля вродила” також показує дію нейтральну.  Сам факт, що чоловік розмовляв сам із собою показує, що він ні з ким не говорив і нікого не чув. А в результаті вийшло безумство, бо те,  в чому чоловік був переконаний був лише витвір його фантазії.
Одинокість і самотність може довести до безумства! Бо безумний закритий у своєму надуманому світі і далекий від реальності. Прочитати все »

В якого Бога ти віруєш: злодія, байдужого чи Милосердного? Кому віруєш, тому і служиш.


Дорогі браття і сестри у Христі,
Ісус розказав притчу про Милосердного самарянина(Євангеліє від Луки 10, 25-37.) для законовчителя, але кожного разу, коли чуємо цю історію, можемо зауважити, що вона торкає також і нас. Хоч згадувалась лише поведінка служителів Єрусалимського храму, але кожен з нас може запитати себе самого: « А як би я поступив?» і можливо в нашій історії життя вже були подібні ситуації зустрічі із людиною у скруті …
Що ж у цьому суспільстві є і ті, хто кривдять, і ті, хто страждає від кривди, і ті, хто проходить повз і є ті, які зупиняються самі і зупиняють цей світ перед взаємним знищенням.

Кого ми нагадуємо в цій історії?
Багато з нас, добре подумавши, скажуть: «залежить», або «та було по-різному в житті». Так, було все. Хто з нас не зазнав гіркого досвіду бути жертвами кривди? Ми були тими, кого і ми скривдили у прямий спосіб, або ж скривдили своїм «пройти мимо», а були і такі ситуації, коли ми могли відчути на собі «БУТИ МИЛОСЕРДНИМИ», бути подібними до Бога. Зверніть увагу, що тоді наше життя, зазнало змін.
Пригадаймо самарянина: він змінив свої плани подорожі, наразив себе на незручності, затримався і витратився грішми, більше того, він взяв на себе зобов’язання ще вернутись, щоб погасити борг. При цьому всьому, що втратив, він ще здобув друга, але найбільше він цим самим спас себе від погибелі і долучився до тих людей, які утримують цей світ від погибелі. Спасаючи людину, ти спасаєш творіння Боже і стаєш учасником спасіння цього світу!

На яких людях тримається цей світ? Прочитати все »

Шукаємо за Богом, що мати щось від Нього, чи щоб зустріти Його?

Дорогі брати і сестри в Христі, пригадуємо як минулої неділі, роздумуючи над зціленням біснуватого юнака, ми продовжували пізнавати правдивий образ Бога і також пригадували, що злий дух завжди спокушає до того, щоб ми не пізнали правдивого образу Бога і Його доброти. Тому маємо бути завжди уважні до всіх подій в нашому житті, бо через них Бог виявляє свою доброту до нас, і в той же час сатана-ворог хоче нам все перекрутити на зле бачення.
Коли повіримо ворогу, тоді наповнимось темрявою і все в нашому житті буде темним і поганим, а найгірше, що може статись із нами це те, що Бог може нам видатись ворогом. А це буде мати свої наслідки – ми, вже не маючи любові до Бога, будемо тримати відстань, наповнювати страхом наше життя і так поволі втрачати радість. Така форма опанування злим духом через злі думки, злі вчинки веде людину до погибелі себе та інших.
Лише зустріч з Богом і очищення від зла зробить нас здатними любити і ширити добро.
Сьогоднішня розповідь про зустріч начальника синагоги і кровоточивої жінки із Ісусом є прикладом того, як той, хто залишився вірним до кінця, той спасся. Ворог нашого щастя і радості слідкує за нами і в самих делікатних хвилинах нашого життя спокушає нас, щоб погубити. Лише в Бозі є правдиве щастя і хто залишається вірним Йому до кінця, той і буде спасенний. Прочитати все »

Ти віриш в добро, чи далі залишаєшся опанований злом?

Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу, коли ми згадували про притчу про багача і Лазаря, ми намагалися пізнати те, в якого Бога вони вірили, бо віра в Бога впливає на наші вчинки, впливає на наше щоденне життя і також на наші стосунки із ближніми.
Вчинки багача були зосереджені тільки на собі, на особистому щасті, а Лазар шукав відкритості, він жив постійною надією. Надія Лазаря увінчалася тим, що він переставився до місця вічної радості, а багача спіткала велика трагедія і розчарування. Багач хотів попередити своїх рідних, які так само були виховані у закритості свого щастя, хотів щось змінити, але вже було пізно. Залишається завжди актуальною порада Ісуса: слухати Божих посланців і не перекручувати їх на свій лад, бо в іншому випадку буде прикре розчарування.
Диявол це той, який хочe постійно нас звести із праведної дороги.
Робить це тихо і непомітно, перекручуючи Божу науку. Тому не дивно, що люди, спокусившись, непомітно стають опануванні його наукою і живуть у стражданнях, втрачаючи все людське, що дароване Богом, як вияв Його любові.
У сьогоднішній розповіді (Євангеліє від Луки 8, 26-39.) ми читаємо розповідь про те, як Ісус переплив на інший берег тільки задля того, щоб зустрітися із людиною, яка опанована злим духом. Це нам нагадує, що для Бога кожен з нас є дуже важливим. Він шукає за нами і хоче звільнити нас від всякого зла, щоб ми повернули свій правдивий образ. Прочитати все »