Тоді, коли нас роблять боржниками і ми цьому віримо
Чоловік сидів із простягнутою рукою. Сонячне проміння лагідно спадало на його обличчя і він із зажмуреними очима насолоджувався тим, як сонце ласкало його. Було ясно, що йому було приємно. У певній мірі не було ясно кому він простягнув руку. Сонцю чи людям? Адже він практично не реагував на людей, їх не бачив. Відчувалось, що був у тісному контакті із сонцем. Воно було щедрим і давало у повноті. А жебрак наповнювався цим теплом.
Поруч проходили люди. Поспіх, опущені очі, руки в кишенях. Зажурені і заклопотані, задумані і закриті у своїх переживаннях. Один із них випадково наштовхнувся на “щасливого жебрака” і перервав його прийом сонячних ван. Прочитати все »