Дорогі браття і сестри, у розповіді, яку читаємо в Євангелії від Луки 5:1-11 ми можемо подивляти Божій величності і ще раз переконатися у людській немічності.
Тут, у зустрічі недосконалої людини з досконалим Богом пізнається велика різниця між тим, що може Бог і що можемо ми, люди.
Інколи людина на самоті, захоплючись своїми успіхами, або маючи досвід життя і деякі вмілості, ідеалізує себе і каже: Я це знаю, Я це можу, Я ….. Інколи це підтверджується, а інколи – ні. Інколи такі слова є вираженням впевненості, а інколи – самовпевненості. Читати далі Досвід, який веде до успіху в Бозі→
Наша молитва – це вияв нашої віри. Кожна молитва – це звернення до нашого Бога. Воно буває різним: хто просить допомоги, хто просить прощення, а хто з вдячністю восхваляє Його. Ми віримо в Бога і звертаємось до Нього. Бо в іншому випадку: чого тоді звертатися до Того, в кого ми не віримо? А якщо звертаємося, тоді довіряємо, віримо в те, що наше звернення буде почуте і також буде відповідь.
Зауважмо, що в нашому щоденному житті ми своїми проханнями підтверджуємо цю просту істину: зверненням до іншого показуємо свою віру в його допомогу. Бо якщо би не вірили, то би не звернулись. Навіщо ж тратити час надаремно? Пригадаймо: скільки скільки звернень назбирується за день? І все це вияв нашої віри і довіри до інших.