“Не бійтеся! Це – Я” Довіра Христові серед життєвих бур, і сила синодальної спільноти”
Дорогі браття і сестри, у Христі. Слова Ісуса в цьому уривку: «Будьте спокійні — це Я, не бійтеся», а також крик Петра: «Господи, рятуй мене!», спонукають нас до запитань: чи чуємо ми в бурі нашого життя заклик Господа не боятись? Чи завжди нам вдається розпізнати Його голос у цій бурі і довіритись Йому? До кого ми взиваємо про допомогу, коли «потопаємо» у наших переживаннях, страхах, розчаруваннях?
Там, де є Бог, там нема страху. Прочитати все »
Бог ніколи не підтримає грішну логіку: “кожен сам за себе”!
Дорогі браття і сестри у Христі, подія помноження хлібів, про яку ми сьогодні чуємо у святому Євангелії, є набагато більшою, ніж просто чудо насичення голодного натовпу. Вона відкриває перед нами самого Бога, Який не залишає людину у її потребі, а також показує, якою повинна стати людська спільнота, коли вона живе Божою любов’ю.
Ця подія неминуче пригадує нам іншу пустелю — ту, якою сорок років ішов ізраїльський народ після виходу з єгипетського рабства. Люди залишили все, щоб іти за Божим словом. У пустелі вони не мали ні полів, ні домівок, ні запасів їжі. З людського погляду їх чекала смерть. Але Бог не залишив їх. Він щодня посилав манну з неба, показуючи, що Той, Хто кличе людину за Собою, бере на Себе відповідальність за її життя.
Так само і люди, які сьогодні пішли за Ісусом у пустельне місце, зробили крок великої довіри. Вони залишили свої домівки, працю, щоденні турботи, щоб слухати Його слово. Вони поставили Бога вище від власної вигоди. І Господь побачив цю довіру. Саме тому Він не захотів їх відпустити голодними.
Цікаво, що апостоли дивляться на ту саму ситуацію зовсім інакше. Вони бачать проблему. День закінчується, людей багато, їжі немає. Їхнє рішення виглядає дуже логічним: «Відпусти людей, нехай самі подбають про себе». Це людська логіка. Вона здається правильною, практичною і навіть справедливою.
Але Ісус відкидає таку логіку. Прочитати все »
Мовчати чи голосити?
Дорогі браття і сестри у Христі!
У Євангелії від Матея ми читаємо про зцілення сліпців і німого. Боже милосердя виливається з великою силою, якої люди ще раніше не бачили. Це було незбагненним для людського розуму й викликало захоплення: «Ніколи нічого такого не було видно в Ізраїлі».
Вражає те, що Ісус не зважає на чергову критику з боку фарисеїв і продовжує свою місію спасіння людства.
Є ще одна деталь, яка викликає здивування. Після зцілення сліпих Ісус наказує: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це». Але «вони, вийшовши, розголосили про Нього чутку по всій країні». Спочатку вони виявили себе дуже слухняними, і за їхньою вірою сталося зцілення. Проте згодом бачимо, що вони не послухалися прохання свого Цілителя.
А що було б, якби вони прислухалися? Прочитати все »
Як залишитись вірними своєму покликанню?
Дорогі у Христі, сьогоднішня розповідь розпочинається з того, як Ісус увійшов у човен і відплив до свого міста. Це сталось після того, як Його попросили відійти з тих околиць. Про це ми роздумували минулого разу. Читаючи, як далі розвинулись події, ми можемо дивуватися Христові, бачачи, як спокійно і впевнено Він продовжує свою місію. Нам може здаватися, що після такого неприйняття в Нього мала б з’явитися образа, розчарування чи навіть зневіра. Але нічого подібного в Ісусі немає. Чому?
Вірю, що Він залишається вірним Отцеві, вірним місії, яку прийняв, на нього не влинула поведінка невдячних людей.
Ісус показує приклад як треба постійно довіряти Небесному Отцеві.
І наслідком цієї довіри є дивовижне відкриття: якщо тебе проганяють з одного місця, то Господь уже приготував для тебе інше, де на тебе чекають. Саме так сталося і цього разу. Коли Ісус повернувся до свого міста, там на Нього вже чекав розслаблений чоловік, який довгий час був прикутий до свого ложа. Чекали й ті, хто з вірою приніс його до Ісуса. Його там потребували! Прочитати все »