Чому маємо чогось більше? Щоб ми не були самотніми!
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки ( Лк. 12, 16-21.) ми читаємо притчу-історію про чоловіка, який раптово розбагатів, але це його щастя тривало недовго. Ми не знаємо, як закінчилась ця історія. Складається враження, що Господь запросив нас пережити цю ситуацію, але залишив нам право завершити по-своєму.
Минулого разу ми звернули увагу на те наскільки важливі історії в нашому житті. Історії особисті чи історії інших, важливо, щоб вони були для нас повчальні. Не повчальні історії ми називаємо плітками, або осудом, або нісенітницями – можемо прирівняти їх до сміття. На цінних історіях будувалася історія людства, вони передавалися з уст в уста, адже несуть у собі мудрість.
Яку ж мудрість несе в собі сьогоднішня історія, яка видається дуже дивною.
Вражає, що в цій історії не розповідається більше ні про кого, згадуємо лише про нього чоловіка, що відразу розбагатів. Він сам жодного разу ні про кого не згадує. І завжди є сам: думає сам, спілкується сам з собою, робить все сам. І також його мрії стосується тільки його самого!
Складається враження, що крім нього більше нема нікого на цій землі.
Таким чином можна зробити висновок, що цей чоловік жив сам і жив тільки для себе самого, навіть не було місця для Бога, подателя добра.
Читаючи цю історію, ми себе десь запитуємо:
“А яким є моє життя? Чи є присутній ще хтось в історії мого життя? Чи хтось є присутній у час моїх успіхів ? Чи мої мрії виходять за межі мого особистого життя і стосуються життя також інших людей?”
…
Чому маємо чогось більше? Щоб ми не були самотніми!Детальніше »