Милосердя не можна затримати в собі, бо тоді його втратимо
Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішньому Євангелії від Матея Господь наш Ісус Христос розповідає притчу, яка відкриває нам, яким є Царство Небесне. Цар вирішив звести рахунки зі своїми слугами, і привели до нього одного, який завинив десять тисяч талантів — суму, яку жодна людина не могла б повернути власними силами ціле своє життя. Слуга впав ниць, благаючи, що цар потерпів, а цар, зворушений його благанням, не просто відстрочив борг — він простив його повністю. Слуга мав відчути таку велику полегшу, що це могло означало початок його нового життя! Яка чудова історія про Боже милосердя!
Немає хаосу — є щедрий Податель
У цій короткій історії розкривається ще одна велика істина: немає хаосу у нашому стосунку з Богом. Є Той, хто щиро дарує нам усе, що потрібне для нашого життя.
Користаючи із дарів цього світу, ми немов входимо в борг перед Богом, і вистачає лише щиро попросити — і воно нам буде даровано. І навіть, коли ми щось не так зробили, то коли ми просимо прощення, ми не маємо сумніватися в тому, що Бог нам простить, скільки б ми не завинили перед Ним.
Його милосердя не має меж, бо Він – Отець, а не суддя, що чекає нагоди покарати.
Царство, яке має поширюватися
Але притча не закінчується прощенням царя. Слуга, щойно звільнений від величезного боргу, зустрічає свого товариша, який завинив йому мізерну суму – сто динаріїв. І замість того, щоб виявити те саме милосердя, яке щойно отримав, він хапає його за горло й вимагає повернути борг, не зважаючи на благання. Він міг подарувати своєму другу те відчуття свободи, що сам пережив якусь мить тому.
Тут ми пригадуємо задум Божий: Царство Боже не має зупинятися в своєму милосерді на кожному з нас окремо. Воно має поширюватися.
Милосердя, яке ми отримуємо, не призначене для того, щоб залишитися в нас, – воно призначене, щоб поширюватись далі, через нас, до інших.
Коли слуга не простив своєму товаришеві, це означало, що Царство Боже зупинилося в ньому – воно не поширилось далі.
І притча дуже ясно показує: цареві це не сподобалося, і він змінив своє рішення. Той, хто не поширив Царство Боже, сам позбавив себе участі в ньому. Милосердя, затримане в собі, врешті-решт зникає навіть у того, хто його отримав. Можливо це є посяненням того, що до нас приходять сумніви про Боже прощення? Бо прощення ми могли отримати, але чи ми його поширили? Так могли повторити історію невдячного слуги.
«Прости нам, як і ми прощаємо»
Невипадково ми щодня повторюємо разом з Ісусом молитву до Отця Небесного, де просимо, щоби у всьому сповнялася Божа воля і прийшло Боже Царство – і відразу ж наголошуємо: «і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Ми просимо, щоб ми стали вільними, так само як ми звільняємо інших від якоїсь неволі.
Покликані продовжувати Божий задум
Наш добрий Небесний Отець, Творець усього видимого й невидимого, захотів дати нам не тільки цей світ у користування, але й – оскільки ми створені за Його подобою й образом – покликав нас продовжувати управляти цим світом згідно Його задуму. Памʼятаймо, що ми покликані бути не просто отримувачами, споживачами дарів цього світу, ми покликані бути їхніми продовжувачами для інших.
У цей день, коли ми складаємо Богові подяку за всі отримані дари Його милості – через цей сотворений світ, через природу, якою Господь дарує нам щоденне життя, – приносімо не лише подячні молитви.
Поросімо прощення за те, що не завжди вміли бути тими, хто продовжує Божий задум на цій землі: за байдужість, за милосердя, яке зупинили в собі, за прощення, якого не дарували, коли інший мав в цьому потребу.
Сьогодні знайдімо час задуматись: що могли б ми зробити такого у цей час, щоб принесло Богові радість – щоб Його Царство не зупинилося на нас, а поширилося далі, на тих, хто поруч із нами.
Бо милосердя, яке ми отримали задарма, ми покликані так само задарма дарувати іншим.
Амінь.
Бог нам дає надію у своєму милосерді, а ми?
Дорогі у Христі браття і сестри, у сьогоднішньому Євангелії від Матея (Мт. 18, 23-35) ми чуємо притчу Ісуса Христа про Царство Боже. Ісус нам пригадує, що у цьому світі все є Божим. У цьому Царстві є і ті, хто вважається боржником, і є ті, хто може простити борг та повернути вільне життя. Від самого початку життя ми беремо у Бога і від наших ближніх і часто немаємо можливості як відразу віддати. До прикладу: діти довгими роками тільки отримують від батьків: увагу, матеріальні блага та все, що потрібно для життя. Наш борг перед Богом теж росте.
У притчі: перше, що нас може вразити – це те, що чоловік заборгував своєму панові десять тисяч талантів. Це дуже велика сума! За підрахунками деяких дослідників, вона дорівнює приблизно 250 тисячам років праці. Це означає, що йому потрібно було кілька раз жити, щоб віддати цей борг. Потім ми дізнаємось про ще одного боржника, що завинив кілька динаріїв, а один динарій – це лише плата за один день роботи. Ось так розуміємо, що є великі борги і малі.
Перший чоловік увійшов так заборгував, що не зміг би повернути за ціле своє життя. Це дуже вражає. Як він міг так зробити, щоб наразити себе на таку небезпеку втратити свою свободу, а також свободу своєї сімʼї? Ми не знаємо про причини і про те, як він зумів за кілька років накопичити такий величезний борг, але знаємо, що прийшов час розплати і це стало великим стресом для нього. Прочитати все »
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні чуємо цю чудесну притчу з Євангелії від Матея, а може і правдиву історію, яку Ісус розказав про те, що без сумніву могло статися в той час будь з ким. Тому що мати борги, віддавати борги – це було нормальним способом життям того часу. Були ті, хто був багатим і ті, хто був бідніший. (більше…)
Перед тим, як говорити про прощення ворогам, задумаймося над прощенням нашим ближнім
Перед тим, як говорити про прощення ворогам, задумаймося над прощенням нашим ближнім
Прощення: для кого це можливо, а для кого це залишається ще неможливим, поки що?
Дорогі брати і сестри, сьогодні чуємо цю чудову історію про милосердного і справедливого царя(Євангеліє від Матея 18, 23-35.), яка була сказана саме після того, коли Петро підійшов до Христа і запитав: «Скільки раз я маю прощати братові своєму?»
Можливо між братами було якесь непорозуміння і тому це питання стало таким актуальним? А можливо, слухаючи Ісуса, Петро відчув, що у науці Христа є щось більше ніж прописані правила. Закон приписував аж сім раз прощати, показуючи свою доброту і терпимість. Ісус дає дуже дивну відповідь і каже: 70 раз по 7, вказуючи на безкінечність. І тут виникає запитання: «а хіба так можливо?»
Хіба ти можеш прощати людини безкінечно? Ось один раз простив, другий раз, третій раз, ну ще можна дотягнути до цього мого разу, а далі? А далі, як бути? Коли у тебе терпець вривається! Інколи ми так і кажемо: «все це останній раз! Я тебе попереджаю»
Хіба можливо не рахувати прощення? Хіба це нормально? Тобто, чи це є нормою у теперішньому суспільстві? Мабуть, що ні, але виявляється – це є нормальним в Бога. А ми створені на Його образ і подобу… Прочитати все »
В які закони ми віримо більше Божі чи людські?
Дорогі браття і сестри у Христі, історія про Боже Царство (Євангеліє від Матея 18, 23-35) показує нам, які мають бути відносини між нами. Слова молитви: «хай прийде Царство Твоє» пригадують у цій історії інші слова «прости нам, як ми прощаємо нашим винуватцям».
Ісус нам пригадує, що Боже Царство живе по законах Божих, які в основі мають Любов. Через Боже прощення ми пізнаємо Божу любов, яку можемо поширити на наших ближніх і так об’єднатися довкола Небесного Отця.
Бог запрошує людину до наслідування
Бог у Своєму Царстві є першим виконавцем Своїх законів і цим показує нам приклад. Це ще більше показує важливість повірити Богові і будувати Його Царство між нами. Бо виконавши Його заповіді, ми поширюємо Боже царство і його наслідки на все наше життя: на нашу сім’ю, наші спільноти. Прочитати все »