Дорогі браття і сестри у Христі, читанням історії про митаря Закхея свята Церква має намір приготувати нас до особливого часу очищення, покаяння і духовного зросту – Великого Посту. Шлях покаяння тому і називається шляхом, бо має початок, продовження і завершення. Тому потрібно найперше почати цей шлях, вступити на дорогу Спасіння. Далі цей шлях потрібно продовжити. Кожного року маємо глибше і глибше застановитися над нашим духовним і моральним життям. Історія із митарем-грішником показує прекрасний початок правдивого навернення, тобто цілковитої зміни життя людини.
Хто дійсно хоче бути в Царстві Божому, той постійно має пильнувати, щоб бути на правильній дорозі і, якщо зійшов із неї, значить має покаятися та навернутися.
“Не можливо, щоб не було спокус у цьому світі”- каже Господь. Тому наш духовний шлях – це шлях із безліччю спокус, які часто зводять нас із правильної дороги. Із досвіду знаємо, що це відбувається у спосіб явний і неявний. Тому дух покаяння повинен бути постійно у душі християнина, щоб постійно жевріло бажання до зміни, щоб ми постійно перебували у переміненні до добра, до істини, до Бога.
У декого може виникнути природне запитання: “Навіщо постійно каятися, адже я вже покаявся один раз і чи цього не достатньо для Бога?”
Дорогі браття і сестри, дорогі читачі цього сайту, прості відвідувачі, що випадково потрапили на сторінки Духовних роздумів,
Благословляю на наступний рік із мужністю йти вперед назустріч трудностям та у взаємній підтримці. Ще один рік прожитий і ще один рік є перед нами. Яким він буде? Нехай буде новим, щоб зуміли по-новому побачити життя, по-новому жити його, по-новому цінувати кожний даний нам день. І хоч кожний рік стає старим роком, ми далі чекаємо нового, щоб обновитися. Обновімо себе і своє життя ще й цього року.
Нехай не тривожиться наше серце від жаху, який навівається від світової кризи та труднощів у суспільстві. Навпаки відкриймо наші серця перед Богом і наберімось сміливості боротися із труднощами.