Дорогі браття і сестри, у сьогоднішньому Євангелії (Матея 8:28-34) Христос показує свою Божественну Силу і Любов. Це прекрасне поєднання могутності і любові відкриває справжній образ Спасителя.
У розповіді про біснуватих Ісус дає ще одне одну відповідь на запитання апостолів: Хто є Ісус? Ще мить тому вони бачили як він втихомирив море і тепер йде у місце, яке оминали всі, бо мали страх перед злими духами. На великий подив усіх ці духи слухаються наказу і двом опанованим повертається лик Божої дитини.

Після подібних подій Ісус возвеличився в очах своїх учнів і вже стало ясно, що його можна називати ГОСПОДОМ, володарем, паном, адже явно проявляє свою могутність над природою і над злими духами.
Людина ціле життя відчуває свою слабкість перед явищами природи і перед вищими силами, тому природнім є визнавати за вищого від себе того, хто сильніший. Але ця вищість довго не протривала…
Всемогутній повинується своєму творінню
По-людськи незрозуміла поведінка Христа, коли повинується людям, які його попросили відійти від них. Тут не проявляє свою всемогутність над слабшими, не конфліктує, не доказує, але виявляє свою велику Любов. Любов, яка “довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;  не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;  все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає.” (апостол Павло)
Любов не переминає, навіть тоді, коли тобі не віддячили, а вигнали, коли замість похвали отримуєш приниження. Учитель показує учням, що любов не проминає і не перемінюється на зло, вона бажає добра завжди.
Від любові до ненависті є один лише крок. Який же він? Егоїзм?
Це прислів’я ми пережили на прикладі інших і на собі також. Маємо багато прикладів, коли друзі ставали ворогами, добрі відносини переходили і ненависні, відкритість серця перед іншим – у не бажання бачити і чути взагалі про ту особу. Бажання добра переходило у бажання зла.
Вистачає якогось непорозуміння, розчарування, елементарного очікування і все може змінитися на протилежне.
Правдива любов не проминає, не перемінюється.
Адже правдива любов є від Бога. Людська симпатія – від людини. Як смаки, подобання змінюються так змінюється і симпатія, яку чомусь плутаємо із любов’ю. Зауважмо, що із багатством, із силою впливу, славою поступово слабнуть і потім згасають благородні почуття милосердя. Якщо людина не сприймає любов, як дар Божий, а як свою власність, тоді вона і сама вирішує: любити чи не любити.
Ісус любив і тих, хто приймав його, і тих, хто виганяв, хто благодарив і хто виявляв своє незадоволення.

Матея 8:28-34