Звичайно, при знайомстві люди, окрім свого імені, зазвичай розповідають і про те, чим займаються у житті, яку мають професію, чому присвячують свій час.
Так сталося і цього разу. Коли священик зустрівся з однією жінкою, він поцікавився: “Чим ви займаєтеся в житті?” Вона відповіла дуже просто: “Я мама”. Тоді він уточнив своє запитання: “А ким ви працюєте?” Жінка усміхнулася і ще раз повторила: ” Я мама. Якщо можна так сказати — я працюю мамою”. Щоб уникнути незручності, священик перевів розмову на іншу тему.
Кілька днів потому він побачив її на одній із вулиць міста разом із маленькою донечкою. Вони відразу кидалися у вічі в такому хаосі заклопотаного міста, тому що їхня взаємна радість, близькість і увага одна до одної були відчутними для всіх. Було мило спостерігати за ними, бо вони випромінювали такі теплі емоції, що навіть похмурий день ставав світлішим. Наче сонце проходило поруч.
На якусь мить священик задумався: яка щаслива ця дитина, що має таку маму. І яка щаслива ця жінка, що береже своє покликання бути мамою і ставить його на перше місце у своєму житті. Це щасливі люди, бо мають те, що справді їх ощасливлює. І вмить пригадались слова Христа: «Де скарб твій, там буде й серце твоє.» (Мт. 6, 21)
Минали роки. Донька підросла. Мати стала поважною жінкою. Але їхні світлі погляди не згасли. І відповідь матері на запитання: “Ким ти працюєш?” — не змінилася: “Я мама”.
У теперішній час ми звикли вже до інших відповідей, ніж були колись. Цінність затишку сім’ї, виховання дітей, міцності родини чомусь відійшла на другий план. Її замінили інші відповді, які вказують на інші цілі життя, бо прийшли інші цінності. Але дуже часто ці цілі залишають після себе втому, постійне відчуття стресу та якоїсь мінливої радості.
Можливо, саме тому ми бчимо все частіше потусклі очі батьків, коли вони згадують про своїх дітей, і чомусь радість не затримується у їхньому серці. Можливо, саме тому сім’ї, які переживають кризу, часто вибирають втечу і розлучення замість того, щоб віднайти й утвердитися у своєму правдивому покликанні: бути людиною, бути добрим чоловіком і батьком, бути доброю жінкою і мамою.
А якщо тебе запитають:
Чим ти займаєшся в житті? Яку відповідь даси ти?
Чи справді переконаний, що саме в цьому є ціль твого життя?
Заради чого ти прийшов у цей світ?
І чи саме це є Божим задумом для тебе?
«Де скарб твій, там буде й серце твоє.» (Мт. 6, 21) Де тівій скрарб?