Дорогі браття і сестри, у Євангелії від Матея 8:28-9:1. описується про перебування Ісуса у гадаринському краї, де показав Свою могутність над злими духами і вигнав їх із двох біснуватих у стадо свиней. Духи увійшли в свині і ціле стадо кинулось з кручі, потонувши в хвилях моря.
У цій історії ми бачимо явний контраст між Спасителем і злом. Ісус повертає життя, а злий дух веде до знищення. У цій історії це було явно видно і хіба не було причини для радості і подяки за дар оздоровлення немічних людей?
Ісуса натомість попросили, щоб Він відійшов із тих околиць. Чому? Про причину ми можемо здогадуватися і водночас можемо звернути особливу увагу на пастухів, які силою обставин стали проповідниками діл Ісуса.
В уривку “А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих” бачимо, яке велике значення має слово проповіді. Адже потім ще сказано, що “Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч” щоправда далі додається: “і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.”
Ось, як зауважуємо, слово має велику силу, яка може зрушити з місця людину, щоб та залишила свою справу і вийшла за місто, щоб подивитися на те, що сталось і це ж саме слово має велику силу, що може самого Христа віддалити.
Ми, християни, також час до часу торкаємо тему розмови про Бога, про Церкву, про священиків і простих християн і т.д. Який же результат наших бесід, наших реплік і глибоких тем? Приходить людина до Бога, послухавши нас, чи навпаки віддалюється?
Слово проповіді має велику силу: ми можемо приблизити людину до Бога, а можемо так переказати, що людині навіть не захочеться помолитися.
Ми не знаємо, що і як говорили пастухи, але знаємо, що це не посприяло в тому, щоб запросити Ісуса залишитися з ними. Може вони звернули увагу лише на втрату стада свиней, може вони розказали про силу Христа на злими духами? Може вони звинуватили Христа, щоб оправдатися за зникнення свиней? Хто зна…
Знаємо, що слід бути обережними у говорені про Бога, як каже святий апостол Павло у послані до Римлян: “бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.”
Ось тому слід запитати себе: скільки повірило людей на спасіння через наше слово про Бога? Може у декого був протилежний результат? Чому?
Невигадана історія – на жаль, і не єдина про те, як НЕ треба говорити про Бога
Мати в розпачі прийшла до священика за порадою, бо ні-на-які прохання син не ходить до церкви.
А останнім часом, коли вона повчала його заповідей, що і як має робити в житті, то він встав зі столу, не завершивши трапези, пішов геть з хати. Лише у слід було чути лайливе: “Вже дістала мене тою церквою і тим Богом.”