Дорогі Браття і сестри у Христі, притча про Останній і остаточний Суд (Євангеліє від Матея 25, 31-46.) дає нам відповідь на запитання, що буде при кінці цього світу. Свята Церква заохочує нас у часі приготування до Святого Великого посту роздумати над подією, яка вирішить долю нашої вічності.
Вічність залежить від нашого земського життя.
Ми приходимо у цей світ, щоб жити! Жити разом з іншими, жити для інших, і також, щоб дати можливість нашим ближнім, щоб вони жили, щоб жили для інших.
Із простої притчі дізнаємося проте, що буде при кінці світу, відкривається перед нами задум Божий – для чого ми є на цій землі.
Ми живемо тут для того, щоб любити, і любов наша виявляється у наших вчинках відносно наших ближніх.
Зауважуємо, що приходимо на цю землю, щоб піти з неї, але питання залишається відкритим: як піти? Залишивши слід любові чи слід байдужості, егоїзму.
З інформаційним розвитком у нас виникає бажання пізнавати все більше і більше. Ми хочемо пізнати світ: як він був створений і як він завершить своє існування.
Але після того, як ми задовольнили свою наукову цікавість, що зміниться в нашому житті? Саме тому нашу душу потрібно наповнювати не теоретичними здогадами, а конкретними рішеннями, в яких буде Дух любові, в яких будуть діла любові, в яких буде радість від спільного життя.
Деякі науковці постійно цікавилися вічністю, часто бажання жити вічно було звернено лише до матеріальності, яка є скінченною. Таким чином вводили себе та інших в оману, жили надією в те, що є ілюзією. А любов до ближнього – це не рішення, яке творить радісним життя тут і тепер, і дає справжню надію на вічність у Люблячому Бозі.
Ісус нам говорить, що наше матеріальне життя допомагає нам здобути вічність. Тому все, що маємо тут на цій землі, не може нам гарантувати вічності, але може нам допомогти здобути її, якщо ми будемо використовувати земські дари на благо нашим ближнім.
Святий Великий піст у взаємній підтримці!
Дорогі брати і сестри у Христі, натхненні роздуми про важливість добрий діл,
Ще з більшою завзятістю сповнімося бажанням допомагати нашим ближнім, підтримати їх у цій дорозі життя. Один може одне, а інший інше і так всі ми можемо допомогти один одному. Не має такої людини на цій землі, яка би мала все і була самодостатня, не має людини на цій землі, яка ми могла все, і була би незалежна, не має людини на цій землі, яка би не мала чим поділитися, чи послужити ближнім. Нам треба створити лише умови, щоб ми показали один одному наскільки ми потрібні один одному.
Ми всі разом ідемо до Царства Божого і дійти до нього можемо лише виконуючи заповіді любові. Хто не любить Бога і ближнього не може надіятися на Боже помилування.
Наша жертовність у пості – це чудова нагода підтвердити це. У жертовності виявлятися наша підтримка ближнім, адже із притчі ми бачимо, що саме цього хоче Господь.