Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт 9:27-35) чуємо розповідь про “зцілення двох сліпих”, котрі повірили в Того, кого не бачили, повірили в те, що не знали, як же воно є на яву. Не знали, але повірили, бо вони почули від інших. Вони багато довіряли і їхня довіра оправдалася. Господь дарував їм зір. Так справджується повчання апостола Павла до римлян, що віра народжується зі слухання.
Цих сліпих ми можемо назвати насправді щасливими людьми і тільки через те, що біля них були ті особи, які говорили і засвідчили їм про Євангелія Христа, про всі Його діла, Його чудодійну силу.
Їм говорили і вони послухали, повірили і отримали підтвердження їхньої віри.
Їхня слабість вийшла їм на добро, на спасіння. 
Адже вони були обмежені через цю фізичну недугу, не могли вільно пересуватися, але першим справжнім чудом було те, що вони відкрилися на Бога і наслідком цього була зустріч із Спасителем. Коли людина має якусь обмеженість, то по-різному може її сприйняти. Може закритися у своїй немочі, а може задуматися як по-іншому досягти бажаної мети. Все залежить від того, у що ми віримо.
Ісус не випадково запитав сліпих людей про їхню віру. Адже від того, що вони наслухалися залежала їхня віра, а від віри – їхня доля.
Тоді він доторкнувся до їхніх очей, кажучи: – Нехай вам станеться за вашою вірою!
Подібні слова Ісус говорить нам дуже часто: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” І що стається?
Багато чого здійснилось, а дещо відійшло у забуття…
Поясненням втраченого шансу також можуть бути наші думки, наші переконання і все те, що впливає на наш духовний світогляд, на нашу віру. Сьогодні є багато людей, які вмудряються визнавати себе християнами та та водночас вірити різні забобоні поради, в різноманітні повчання з інтернету та все те, що нас відволікає від дороги святості, а вводить в оману.
Тож дорогі у Христі, уважаймо на те, що входить до нас через наше слухання! Кого і що ми слухаємо. Перевіряймо себе постійно: чи це буде нам на збудування почуте? Чи товариство наше впливає на нас позитивно? Також бережімо інших від поширення сумнівних поучень, щоб часом через нас не прийшла спокуса до інших, та щоб ми не стали причиною погибелі невинної душі.
Адже у цій же історії було знову згадано про фарисеїв, котрі дивлячись на явні чуда і слухаючи Слова Істини, далі залишились у темряві свого хибного переконання.
А також подякуймо Богові і наших друзям, що в час нашої засліпленості вказали нам шлях до просвіченості.