Слава Ісусу Христу дорогі браття і сестри у Христі, Притча про Лазаря і багача, яку ми сьогодні чуємо від Ісуса, пригадує нам про наше життя, а особливо про його першу частину, тобто земську, яка нам відома.
Ця притча також нам відкриває завісу таємниці про те, що буде потім, тобто після завершення нашого земського шляху, у що ми можемо тільки повірити.
Відкриття завіси цієї таємниці є дуже важливим, бо завдячуючи цьому, ми можемо зрозуміти в повноті всю земську історію Лазаря і багача, та й не тільки їхню.
Читаючи цю першу частину притчі, ми мимоволі можемо винести наверх своє судження і вказати немов на велику несправедливість, але коли нам відкривається таємниця позаземського життя, тоді радіємо зі Великої Справедливості. Ось це і є різниця між людським поняттям справедливості і Божим, між людським недосконалим осудом і Божими дійсно справедливим судом!
Ісус учить нас не зупинятися на власних приземлених висновках, а очима віри подивитися далі!
Віруюча людина дивиться завжди далі, бо дар Божий віри відкриває їй інший вимір життя.
Коли віруюча людина дивиться на своє земське життя, вона має здатність побачити куди воно прямує: до вічної радості чи смутку?
Коли віруюча людина дивиться на земські творіння, вона має дар побачити в них знак від Бога: убогий стає можливістю виявити милосердя, а утішення найменших стає утішенням від Бога.
Коли віруюча людина дивиться на все земське, вона має дар побачити в ньому духовне і, навіть, стати знаком Божої присутності.
Невіруюча людина приземлена і близько бачуча. Щось подібно до того Багача, котрий був духовно сліпим, хоча мав очі, але окрім земського багатства не бачив нікого. Це стало для нього великою проблемою після поховання. Але якби був зрячий, тоді саме Лазар, що сидів при воротях, був би для нього «воротами спасіння», бо творячи милосердя багатий міг бути спасенним.
Зауважмо, що той багач прозріває і бачить Лазаря тоді, коли все втрачає, але вже було пізно! Він починає думати за інших, можемо припустити, що ця турбота була вияв любові до братів, але і це вже запізно. Запізно? Але хіба це справедливо? Без шансу на поправу і без попередження?
Бог усе залишив людям, що може бути корисним для спасіння! Лише потрібно повірити в це і прийняти!
Бог у цій притчі устами Авраама промовив, що ми маємо все необхідне для спасіння через Мойсей та пророків, тобто у Святому Писанні. Але тут до нас запитання: чи ми у нашому житті перебуваємо надхнені Святими Поученнями, щоб по-іншому побачити цей світ?
Щоб дар віри нам відкрив інше бачення нашого життя і все, що його наповнює…
Щоб земське не засліпило наші духовні очі!
На жаль тепер багато людей засліплюються не лише одягом чи бенкетами, як той багач, але у нас є інші захоплення, через які ми не бачимо наших ближніх.
Які саме? Перечислити це займе багато часу, але кожен може задуматись над своїм засліпленням, над своїм життям без віри.
Дорогі у Христі, лише убогого чоловіка названо по імені, Лазар, що означає «допомога Божа». Він покладався на Бога і мав дар бачити те, що інші не бачили, він у цих умовах не осліп від заздрості чи гніву, адже він у своїй смиренній тихості мав дар побачити більше ніж тих кілька років земського щастя, – він побачив щасливу непроминаючу вічність, жив надією на неї ще будучи на землі.
Той хто вірить той бачить більше і найкраще!
І наступне застереження: важливо, щоб ми повірили і почали бачити своє життя очима віри вчасно, бо прийде час, коли відкриється нам усе, але вже змінити нічого не буде можливо…
Ось, зараз ти вийдеш на вулицю і будеш дивитись довкола і що ти побачиш?
Ось, зараз ти зустрінеш своїх ближніх і ким вони стануть для тебе?
Ось, зараз ти по-іншому можеш подивитись на своє життя і побачити куди воно прямує!