Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри у Христі, читаючи уривок Євангеліє від Луки 6, 31-36 відчуваємо, що Ісус нас нам пригадує про взаємну залежність між людьми, про взаємний вплив, про важливість передавання добрих цінностей, щоб вони мали між нами життя, щоб не зникли з лиця землі.
«Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.»
У цьому році, коли ми звертаємо нашу особливу увагу на віру, можемо побачити важливість цих слів в контексті віри: «Як бажаєте, щоб вам вірили люди, вірте їм і ви так само.»
Вірити?
Ми живемо в середовищі, де віра в Бога піддається великій критиці, а подекуди ще й з насміханням. Вслід за цим ми вже можемо спостерегти також явище, коли все рідше зустрічається віра між людьми. Більше того, люди інколи жалкують за те, що ще вірять…
у зв’язку з цим з’явились багато нового, що хоче замінити віру і при цьому перестрахувати рішення людей та їхні відносини.
Людство поступово перестає вірити в покращення майбутнього, у переміну на краще.
Звичайно, що цьому можуть бути різні пояснення і оправдання, але факт залишається фактом, що такий стиль життя постійно тримає не тільки в напрузі наші відносини між собою, але ще й у сумнівах та підозрах, у страсі та песимізмі.
Без віри в Бога, ми залишаємось в самотності і без сенсу життя.
Звичайно, що є такі, які на злo можуть використати дар віри. Ми маємо бути дуже второпні, щоб не кидати перла «серед свиней», а щоб дар цей прийшов на спасіння.
Попри все, що нас можуть оточувати різні люди, Христос залишається незмінним і Він нас закликає: віруйте!
Хіба в усе можна вірити і всім?
Коли я бачу грішну людину, я можу вірити в її переміну, або вірити в її пропащість.
Коли маю докази провини людини, я можу вірити в зміну її життя, або в її осуд.
Коли я дивлюся на все зло у цьому світі, я маю вибір: у що вірити, а що відкинути, немов спокусу.
Вірити – це не закривати очі на зло і змиритися, що тут вже нічого не зміниш.
вірити це далі продовжувати дивитися і прицьому не змінити погляд любові на погляд озлобленості, страху і відчаю.
Вірити – це не зациклитись на минулому, на тому, що вже пройшло і не вернеться, а спрямувати свої думки в близьке чи далеке майбутнє і це дозволить по-іншому поглянути на теперішню ситуацію.
Вірити – це не внушати і не переконувати самого себе, це не ідеалізувати і не робити фатальних ілюзій, що лише підкреслює власний егоїзм.
Вірити треба Богу, Який говорить і надихає, Який вказує шлях і веде невидимою рукою, Який в усьому і завжди залишає слід Своєї присутності, слід Любові.