Дорогі браття і сестри, у Христі, об’єднані у почитанні Чесного древа Господнього. У цю неділю після Торжества ми чуємо слова Спасителя:
“Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною.”

Це торжество є дуже важливим у нашій східній традиції, адже з ним пов’язана історична пам’ять християнства про віднайдення св.Оленою свідчення, докази. Тому і ми, виносячи хрест на середину храму для почитання, прикрашаючи у наших домівках настінні хрести, продовжуємо цю духовну історичну пам’ять.
Ця пам’ять також може продовжитись у наших духовних роздумах, застановляючись над словами Спасителя.
Іди за мною
Вражає, що Ісус запрошує розділити Його шлях, Він хоче, щоб ми подорожували разом. При цьому бере на себе відповідальність вести нас, тобто, щоб ми йшли “слідом за ним”. Він очікує від нас цілковитої довіри і правдивості. Ця прадивість проявляється в тому, що ми маємо йти за Ним, несучи свій хрест.

Хочу відразу звернути увагу: “Свій” хрест. Не чийсь, але свій. І ми маємо вибір прислухатись до Його голосу і піти за Ним, чи відкинути його запрошення. Ми вільні у цьому виборі. Нести з достойністю і вдячність свій хрест, або ж …
Уявіть собі, що багато відгукнулось на заклик Спасителя і пішли за Ним. Та через деякий час ми зауважуємо, як дехто починає нарікати та відходити зі смутком. Звичайно, що ми не можемо спокійно за цим спостерігати, запитуємо себе та інших: щось тут не так? Постають сумніви… за якийсь час і ми самі починаємо задумуватися: чи потрібно далі нести хрест? і вже у нас починаються нарікання …
Щось тут не так … – це правда, але що саме?
Хочу поділитись із своїми спостереженнями: більшість людей нарікає на своє життя, бо насправді не несуть свого хреста! Можуть нести хрести інших, але свого оригінального не несуть, бо не прийняли його чи ще з якихось причин відкинули його. І самі знаєте, як то є взяти те, що тобі не під силу, не для тебе. Щось подібно до одягу, який не твого розміру… стає навіть нестерпним.

Хрест -це сила Божа і тому для нас – це шлях спасіння. Без нього, яке же ми спасемось?
Хрест – це чудовий лік від наших гріховних пристрастей. Хрест – це ключ до дверей раю.

Якщо не твій, то не твій 
А ще важливо знати, що якщо ти забераєш хрест від ближніх твоїх, то позбавляєш їх дару спасіння.
Ми не маємо забирати хрест від інших, маємо лише передати свій духовний досвід як нести хрест, як його прийняти і полюбити, як дякувати Богу за цей Спасенний дар.

У цей день запрошую кожного підійти до хреста Господнього, і подивитись на ЙОГО хрест, щоб пригадати СВІЙ особистий, оригінальний хрест!
Якщо зуміємо його пізнати, то у нас не буде бажання відкинути його, а навпаки щоденно дякувати за нього.
пам’ятаймо: хрест – це знак Божої любові!

 

прослухати аудіо проповідь можна тут.