Дорогі Браття і сестри у Христі, ми продовжуємо шлях до великого торжества, до Різдва Христового!
Для нас, віруючих християн, це особливий день подяки Богові за дар спасіння для людства через прихід Сина Божого! У цей особливий день ми хочемо об’єднатися у спільній прославі Бога подібно до всіх тих людей, про яких ми згадували у попередніх проповідях, які не могли стримати своєї вдячності.
Ми не можемо бажати один одному, щоб Ісус народився в наших серцях, бо це вже відбулося з нами і тепер ми можемо подібно до ангелів лише прославляти Бога і поклонятися йому.
Кожний, хто зустрів Христа у своєму житті і пережив Його прихід, той може лише засвідчити, як Світло Христове осіяло його життя. Тому подібно до пастушків і царів зі Сходу можемо стати свідками великої події для цілого людства.
Дуже би хотілось, щоб ця радість торкнулась сердець багатьох людей, ніхто не може бути виключений, але …У сьогоднішній історії, яку ми почули з уст Ісуса, ми бачимо, які є великі контрасти у стосунках між людиною і Богом.
Бог, подібно до господаря, готує для нас все найкраще, запрошує нас і чекає. Хтось приймає Його запрошення, а хтось має причини, щоб відмовитись.
З великим болем сприймаємо слова жалю господаря про те, що ніхто із запрошених не скуштує його ввечері. Можливо, що ще хтось слуг плекав надію, що вони прийдуть, але господар поважає вибір, навіть, якщо це дуже боляче для нього. Адже тебе ставлять на друге місце і щось інше вже стало важливішим від того, що ти приготував.
Ми кожного разу встаємо перед вибором: що має бути на першому місці, а що має бути на другом, а що взагалі має бути виключено з нашого життя. Зауважте, що роблячи вибір в нашому житті, ми розуміємо, які ми маємо цінності, тобто що є головним в нашому житті.
До кінця не зрозуміла поведінка запрошених, особливо те, чому вони відмовили.
Все розуміється що хтось щось купив, що хтось одружився.. але чому псувати свої стосунки із іншими і закритись в своєму дочасному щасті? Ментальність людини, що все має бути лише для неї і тільки для неї може стати погибеллю!
Хіба не можна було прийти на гостину і показати свою дружину іншим і помножити радість новоствореної сімʼї?
Хіба не можна було прийти на гостину і  поділитись радістю про те, що придбав, щоб це була спільна радість?
У поведінці цих людей можемо зауважити прояви егоїзму, що привело їх до закритості, до ізольованості від інших.
Тому господар не хотів відібрати від них радість із того, що мають, але давав їм нагоду, щоб радість їхня збільшилась.
Це нам нагадує наше духовне життя яке ми можемо розуміти в чорно білий спосіб, або в у мозаїку кольорів. 
Хто був вихований у релігійному дусі так званого “дуалізму” – “або одне, або друге”, той не вміє поєднувати і тому дуже часто вдається до екстремальних болючих рішень. А чому не разом? Чому не спробувати поєднати?
Яскравим прикладом було запрошення тих, хто вважався “недостойним” бо мав різні недоліки і це також могло бути оправданням, але вони ризикнули і відповіли на заклик господаря! Можемо тільки уявити, яка була велика їхня радість від цієї атмосфери спільноти!

Скоро святкування Різдва Христа і це для нас пригадка, що Ісус народився не заради себе, а заради нас!
Не задля того, щоб ми все покинули, але щоб прийшли на зустріч з Ним і розділи радість в сімейному колі, у спільнотній церкві
Господар приготував вечерю не для себе, а для нас, щоб ми були щасливі. Це не тільки їсти, не тільки відбути – це скріпити звʼязок, це пожертвувати своїм егоїзмом і відкритись на інших – показати цінність взаємної любові, це показати, що важливіше бути разом ніж закритись у своїй радості.
Оправдання – це плід нашого грішного розуму, а коли прислухаємось до нашого серця – це буде плід нашої віри.
Скоро святкування Різдва Христа і це для нас покликання на служіння, тобто стати благовісниками радості Бога, який нас єднає.

Аудіо/відео версія укр мовоою

Аудіо/відео версія італійською мовою