Дорогі браття і сестри у Христі, за тиждень Великдень.
Це вже другий Великдень у час цієї ганебної агресії. Це вже вдруге завершуючи Великий піст, набираємось сили від Страждуючого Христа і сповнюємось надії на воскресіння, на перемогу світла над темрявою.
Інколи ми підупадаємо знесилені, інколи дезорієнтовані, не знаючи кому вірити, кого слухати, інколи ми просто спокушені, стаємо жертвою зла і зранені спокусами відчуваємо приближення своєї погибелі.
Але ніколи останнє слово не може бути за злом!
Бог – це Той, хто першим промовив і Той, хто завжди зуміє промовити до Нас! Нехай саме Його слово буде для нас остаточним!
Вітаю вас і висловлюю подяку від імені всіх тих, хто збирався на синодальні слухання! Це був глибокий духовний досвід для всіх нас: тих, хто слухав і тих, хто промовляв.
Це була велика взаємна духовна підтримка, це був час, коли ми разом дозволяли Богові діяти серед нас!
Він мав запрошення бути серед нас і ми були відкриті до Його голосу!
Спокусник у цей час, коли ми були разом обʼєднані у Святому Дусі, був безсилий!
Спокусник був позбавлений уваги і не міг вже більше впливати на нас!
Спокусник цього посту не зумів принести свої гнилі плоди, щоб зіпсувати наші сімʼї, спільноти, народ. Він пробував, але наша єдність у молитві і у взаємній повазі один до одного, наша увага на Божий голос перекреслила його плани.
Ми знаємо як боротись із злом духовним і тепер все більше переконані, що боротись із агресором видимим, треба тільки разом і витривало, зберігаючи взаємну повагу і любов, залишаючись вірними Богові і Йому довіряючи.
Перед нами Страсний тиждень і Світле Торжество Воскресіння.
Цього тижня запрошую вас пригадати все те, що ми почули і що пережили у цей час Синодальності.
Запрошую спробувати розпізнати, що Бог хоче нам потішливого сказати у цей час: до нас самих, до наших ближніх, до нашої спільноти.
Цього тижня у роздумах і молитві відчуймо натхнення від Бога, який має особливий план для кожного з нас – особливе покликання у цей час!
– Приготуймо у цьому натхненні привітання у День Воскресіння,
– зробімо конкретне добре діло ближньому і невідомому
– та обов’язково подякуємо Богові за Спасіння, за прощення гріхів, за те, що відкрив ворота до Небесного Раю!