Сьогодні вшановуючи апостолів ми згадуємо про наше покликання. Бо кожен має покликання від Бога, кожного Бог кличе до життя, але життя в єдності із іншими. Тому після нашого першого покликання до життя, ми маємо віднайти ще своє покликання, як жити із іншими?
Як кожен із нас неповторний, так і наша місія в житті є неповторною.
Кожен батько і мати, коли дивиться на свою дитину, то задумується над її майбутнім. Це дуже правильно думати не тільки про їжу, про одежу, але також про те, що дитина буде робити, як вона буде жити.
У кожного з нас є ще Небесний Батько, який також турбується про своє дитя. Він також має Свій задум для всіх нас і кожному дає особливе покликання, щоб ми доповнювали один одного, щоб служили один одному, щоб творили єдину цілість любові. Тому розпізнати своє унікальне покликання – це користь для всіх. Ніхто не буде байдикувати і нікому потрібно буде робити “чужої” роботи. Коли людина помилиться із розпізнанням свого покликання, то буде мати відчуття, що не на своєму місці і займає місце когось іншого. Це може пояснити причину постійної невдоволеності чи смутку багатьох людей.
Ось тому маємо ставитись до розпізнання своєї місії у житті з великим трепетом і смиренністю. Не можемо нав’язувати свої поглядів і змушувати людину, щоб слухалась тільки нас, бо можемо зробити велике замішання. Але можемо подати добрий приклад і допомогти своїм свідченням, як нам вдалось розпізнати своє місце у житті людей і в цей історичний час, як це і зробили апостоли.
Всі вони були різні і всі вони вирушили за Христом розпізнати свою місію у житті.
Ми сьогодні згадуємо про апостола Петра і Павла. Згадуємо їх разом у цей день, бо саме разом вони віддали своє життя за Христа у Римі. Разом проповідували і свідчили Божу любов до людей.
Кожен з них пройшов шлях очищення від того, що їх віддаляло від Бога. Їх життя цілковито змінилось, що вони аж прийняли інші імена. Так Симон став Петро, а Савло Павлом. Пригадаємо лише те, що апостол Петро часто показався, як той який багато надіявся на себе самого. Христос вказав йому шлях до спасенної смиренності. Адже той, хто вміє бути відкритим на Бога, через того Бог може робити величні речі, але треба відмовитись від того, що є обмеженим людськістю.
Ісус запитується: за кого мне мають люди? … а потім знову запитався: а Ви що думаєте?
Лише апостол Петро дав відповідь правильну, бо згідно наступного пояснення Христа, апостол був відкритий до Святого Духа. А ще багато багато інших епізодів ми можемо пізнати із Євангельської історії.
Також апостол Павло, який відзначився своїм релігійним фанатизмом, теж мав шлях до пізнання правдивої віри. Саме він міг засвідчити: “у немочах пізнається Божа сила!”
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні згадуючи духовний спасительний шлях апостолів, згадаймо і свій шлях життя. Чи цей шлях є відповіддю на покликання Бога? Як ми пізнаємо знаки Божі у нашому житті, які надхненні підказки отримуємо у нашій відкритості до Святого Духа?