Однієї неділі після Богослуження мама почула про катехизацію дітей при храмі і вирішила записати свою дочку, щоб та більше дізналася про Бога. І не помилилась.
Адже відразу із перших зустрічей було замітно, що маленька дівчинка була під дуже великим враженням. Завжди розказувала щось нового і цікавого.  Але одного дня, коли мама зустріла свою дитину після катехизації, сталося щось дивне.
Як завжди із великим радісним настроєм дитина вийшла з храму, але тільки зустрілись свою маму, то з великим болем промовила: “Мамо, а чому ти мені не говорила правди?”
Жінка стривожено подивилася дитині в очі і не розуміла, що діється. Почала згадувати минулі дні і ситуації, але щось нічго не спадало на думку.
А дочка продовжила: “Кожного разу, як ми приходили до храму на богослужіння, ти мене підштовхувала, щоби я підійшла до священника і казала “Іди до нього , він роздає хлібчик і солодке вино”.  Пригадуєш? Ну, ось… сьогодні нам на катехизації сказали, що це не був хлібчик і солодке вино, а це Найсвятіше тіло і кров нашого Спасителя! Чому ти мені ніколи не казала правду? Я тоді би зовсім по-іншому поводилася і перед тим, як підійти до святої чаші, і після того, як я прийняла до своєї душі нашого Спасителя.”

— Сьогодні часто чуємо про кризу християнської віри. Ця криза  в більшості випадків походить саме від того, що ми не визнаємо правди нашої віри і не свідчимо їх іншим. Адже віра народжується від слухання!
Що чують наші діти від нас?