Про прощення, або чому у житті буває важко

Loading

Наше життя можемо прирівняти до дороги, що тягнеться в незнану далечінь. Ми хоч не знаємо, що буде там в далині, але крок за кроком йдемо вперед. Віра у краще нас заохочує зробити крок на зустріч незнаному. Деколи ми просто закриваємо від втоми очі і нас тепер вже несе течія життя.
Вистачає нам відпочити, набратися сил і мужності, і ми тоді відчуваємо твердь під ногами. Тепер ми твердо стоїмо на шляху життя. Йдемо далі.
Деколи наше життя зупиняється від незнаної втоми. Ми це відчуваємо, бо сама наша душа говорить, що у твоєму житті щось не так, як має бути, щось тяготить, чомусь не відбуваються зміни. А чому не відбуваються зміни?
Однією із причин душевної втоми  є “непрощення”. Хто не прощає, той або зупинився на своєму життєвому шляху, або сунеться із великим трудом. Чому так? А хіба можна зустріти своє майбутнє, коли живемо минулим. Хіба можна жити новим, коли думаємо про старе? Хіба можна почати щось інше, коли не завершено одну із ситуацій в житті?
Затримав борг!
Ми не даремно кажемо у таких випадках: тримати зло! А зло важить багато. Тому той, хто тримає, той не може вже легко крок зробити, бо тягар не дає. Думка не важить багато, але є справжнім тягарем, коли нас переслідує, не дає спокою, коли навіює неспокій і поганий настрій. Дехто каже: гірше від безнадійної думки немає нічого.
І справді, коли ми живемо надією, щоб нам повернули те, що вже повернути неможливо, то чи це не самообман? Ми хочемо, щоб нам хтось повернув втрачені дні життя? Чекаємо і що далі? Ми просто втрачаємо теперішні дні спокою і миру душевного.
Є деякі озлоблені, котрі в собі зробили цілий банк “Не прощення”. Їх тільки торкни і вони тобі пригадають всі борги: твої та інших… От дивишся на таких людей і у цьому “багатстві” бачиш справжню бідноту. Коли прийде час кризи, (щось подібно до економічної), то все буде рушитись. Може тоді прийде думка, щоб не збирати скарбів, що псують і не збагачують, обтяжують і не полегшують, більше приносять смуток ніж радість?

Потрібно залишити цей тягар і зробити дарунок
Як саме? Тут можна дати багато порад, але «Легко говорити, а важко виконати» – саме так дехто може дорікнути.
Ось, саме це і потрібно взяти до уваги: НЕ ГОВОРИТИ.
Так і є – про прощення не говорять. Потрібно зробити і кінець! Тут все просто. Потрібно відпустити борг і залишити людину вільною. Подарувати свободу і незалежність найперше у твоїх думках. Сказати собі відверто: мені вже ніхто нічого не винен, я його відпускаю. Зробити дарунок.
Ти любиш робити дарунки?
Одна із причин прощення може бути: зробити приємність людині і побачити її щасливі очі. Саме це має залікувати твою душевну рану. Радість від прощення – це чудовий лік.

Коли ти залишиш тягар, то отримаєш полегшення
Тягар потрібно поставити та йти далі, а не стояти біля нього і думати про нього. Потрібно не повертатися у своїх думках до вчинку, що викликав гнів. Не пригадуй. Не відновлюй у своїй пам’яті. Не роздумуй довго над тим, що сталось.
Звичайно – це нелегко. Думки і все решта немов само лізе в голову.

Думки наші очищуються молитвою.
Найкраще молитися за людину, котра викликала у нас гнів. Молитва має цілющу силу. Вона повертає благословення людині. Ласка Божа сходить зціляє серце кожної людини, яка згадана у молитві. Саме тому, потрібно на молитві поминати по-іменно тих людей, на кого тримаємо зло, і той, хто тримає зло на нас.
Хто не може прости якійсь людині, нехай спочатку простить на молитві. Нехай на молитві, навіть в голос, скаже: я тобі прощаю. Так відновиться міст добрих відносин між людьми. У такій духовній єдності Бог єднає винуватців, і в один день буде торжество примирення.

Та все ж залишається: Найперше хотіти! і далі робити все для того, щоб простити. Ось тому маємо запитати себе: Що роблю для зближення цього торжества примирення?

Почни з молитви:
Можеш написати список людей, за яких будеш молитися і просити про дар прощення для них. Можеш написати також своє ім’я…. не завжди прощаємо самим собі

________________________

________________________

Якщо тобі важко простити, то залиши у відгуках прохання за тебе. Нехай кожний, хто прочитає цей текст, помолиться за тебе і за тих, хто завинив тобі…

Вам також може сподобатися

Більше від автора

12коментарів

Додайте свій
  1. 1
    Maryanna

    Я не можу собі пробачити втрату ненародженої дитини. Я дуже хотіла мати дітей, але в один момент я зневірилася і саме тоді я була вагітна. Я пішла в гори, а потім у мене був викидень. Після вчора в однієї дівчинки був день народження, їй виповнилося три рочки. Ми з її мамою разом були вагітні, моя дитинка була на тиждень старша. В мене дотепер нема дітей. Я на своєму прикладі переконалася, що не можна зневірюватися в Богові, але було надто пізно…

  2. 2
    nadia

    Маряночко! Те, що тебе спiткало, стало випробовуванням для тебе, iз цього ти взяла вiдповiдний урок, але не можна також себе так травмувати: ти пишеш, що не можеш собi простити, звичайно ти вiдчуваеш бiль, але тобi в першу чергу потрiбно простити себе .У тебе збереглась совiсть, ось вона тебе i мучить. Бог е Любов i Вiн все прощае. Бог бачить твое бажання i ти в це повiр. Hе тiльки ти, але ми всi допускаемось ??? помилок. Слава Богу, що у нас е Дух Святий, який нас направляе. Хай Тебе Бог Благословить на всяке добре дiло.

  3. 4
    Natalya

    Я задумалась, чому я все ще не радію повноцінно життю, я ж знаю уже, що Бог це Світла Любов, що тяготить мою душу, мені важко прощати, все ще важко прощати, ні, швидше відпустити, так відпускати,я дякую вам, я зрозуміла, чому мені буває важко. Прошу вас, помоліться за мене, щоб Бог помилував мене і дарував ласку щиро радіти життю. Благословення Божого всім у житті.

  4. 7
    Olesia

    Чому так важко на душі, чому читаючи оці рядки не можу стримати сліз? Все дуже просто. Не можу простити собі того, що нагрубила мамі, не стримала язик за зубами; а мамі не можу пробачити постійних нотацій, що я повинна вийти заміж. Просто у моєму житті зараз такий період, коли не знаю чого хочу від життя і якою дорогою йти, який стан в житті мені обрати. Ніколи не думала, що така проста фраза «не знаю» може завдати стільки душевного болю. Намагалась перепросити, але напевно не вмію щиро вибачатись, не вийшло. У відповідь прощення не отримала, а були лише нові звинувачення. Після цього стало ще гірше. Не можу знайти спільної мови з мамою. Напевно я просто не вмію прощати і приймати прощення.

  5. 8
    prostoZori

    Олеся! дуже тебе розумію….. це слово “незнаю” приносить біль і мені і моїм рідним, друзям… почуваюсь калікою… духовною калікою!!! іноді маю лише маленьку певність, що Господь провадить! Господи Ісусе, веди нас тією дорогою, яка є приготована вже споконвіку! милосердя, благаю милосердя!

  6. 9
    withGod

    Не можу пробачити собі,за те,що немаю чи то мужності, чи то сили якоїсь пробачити близькій людині помилку… Не можу пробачити і собі такі ж помилки((((( не вартую тої Божої благодатті,яка зараза поруч!!!
    Спасибі Вам,що знайшла ось цю вашу статтю! Я шукала причину свого неспокою.Знайшла. Молитимусь за вас. дякую.

  7. 10
    Meri

    молитва не тільки допомагає пробачити ворогів, вона ще й повертається Божою благодаттю до людини яка простила. Я переконалася в цьому особисто.
    Взявши за девіз слова : Усміхайся злу в обличчя і воно розтане
    Іди на зло з добротою і воно якщо перемінитися в добро не захоче, то своїм мечем розсіче голові тільки собі.

  8. 11
    mariam

    Слава Ісусу Христу!
    На даний час я у пошуках ПРОЩЕННЯ, вміти простити собі, простити близьким, простити всім оточуючим які кривдять, завдають стільки болю, в деякий момент я позволила своєму егоїзму взяти гору і стати подібною до них, захотіла щоб і їм було боляче як і мені…. в цей момент моїй душі було важко наче її закидало камінням, вона немогла дихати їй бракувало повітря, чистого повітря, я це відчувала і розуміла щось потрібно змінити в собі, МЕНІ СТАЛО СТРАШНО, невже вмені не залишилась крихта світла і любові… тоді я зупинилась і задумалась, запитала Господа чому саме так стається, чому зустрічаються ці люди на моєму шляху, я знала що потрібно прощати та я незнала як, я запитала нашого священника: “Отче, як навичтись прощати іншим?, а Він відповів – роби так іншим, як би тобі хотілось, щоб інші робили тобі, тобто, хочеш щоб тобі простили то і ти прощай, так як чинить Господь ” і прости ж нам провини наші як і ми прощаємо винуватцям нашим…” але щоб простити комусь потрібно простити самому собі, я зрозуміла одну річ, що ці люди даються нам Богом, вони бідні бо втратили Його, біль, розчарування і егоїзм взяли гору над ними і їхніми душами, а він їх любить як і тоді коли появились чистими і невинними і буде любити до останнього подиху душі, наша роль втім щоб стати волонтерами і молитись за них, чим зліша людини тим більшої і ревнішої молитви вона потребує, бо душа її хворіє.
    Роздумуючи над кожним своїм днем я зрозуміла одну важливу річ, ми всі студенти БОЖОЇ АКАДЕМІЇ ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО на факультеті “Земного життя” і наскільки засвоїмо всі спецпредмети, такий і отримаємо диплом, потрібно пам”ятати Господь кожен день ставить оцінки у наші залікові “Книги життя” і тільки Він один знає які з нас студенти (хабарі не проходять) 🙂
    Прагнучи змін у своєму житті, ми повинні розібратися що діється у середині нас, простити собі, почати з себе, і світ навколо нас поміняється, засіяє сонце правди, миру і любові у наших серцях. Бажаю всім миру і прощення в душі, нехай Господня любов і ласка зігріває кожного з Вас:))

  9. 12
    Lubomir

    Слава Ісусу Христу!

    Я не знаю що зі мною робиться.

    Історія-кліше (як в любому серіалі). В мене була дівчина яка одружилась з моїм товаришем (і зараз в них є сім’я).
    Спочатку мені було надзвичайно тяжко, але з часом все забулося… І я пробачив.

    З того часу, я зустрічав декілька чудових дівчат але нажаль відносини з ними так і не склались.

    Чому серце все ще болить коли їх бачу ту дівчину та “товариша”? Чому зовсім не хочеться спілкуватись з ними (хоча вони роблять мізерні кроки до того)?
    Невже я сам себе обманюю, кажучи що пробачив? Чи це просто якась не зрозуміла заздрість?

    Будьте-ласкаві, підкажіть…

+ Залишити коментар