Пастир овець вийшов на зелене пасовисько і вівці, радісно бекаючи, розпорошилися, смакуючи свіжу траву. Не одна дивилась час до часу у бік пастиря і кивала головою, як вияв вдячності. Пастир дивися на вівці і раділо його серце.
Та все ж час до часу його погляд линув у далечінь… Десь там далеко також були вівці, але вони були закриті в якісь кошарі. Він мріяв привести їх до цього стада, щоб усі були щасливі на зеленому пасовиську, щоб всі були обʼєднані у радості.
Наступного дня погода погіршилась і пастир почав готуватись до негоди.
Він збудував кошару, особисто кожну вівцю супроводжував у безпечне місце і вже цієі ночі всі вівці мали укриття. Та це ще й була міцна загорожа від зловмисників. Тепер вівці були у безпеці! (більше…)
Від того часу, коли в кошарі повісили годинник, вівці зрозуміли, що пунктуальність – це важливо, все решта – деталі.
З часом у пастиря виявилось те, що він більше недостойний опікуватись стадом, бо виходить за рамки встановленого часу… (більше…)