Пастир овець вийшов на зелене пасовисько і вівці, радісно бекаючи, розпорошилися, смакуючи свіжу траву. Не одна дивилась час до часу у бік пастиря і кивала головою, як вияв вдячності. Пастир дивися на вівці і раділо його серце.
Та все ж час до часу його погляд линув у далечінь… Десь там далеко також були вівці, але вони були закриті в якісь кошарі. Він мріяв привести їх до цього стада, щоб усі були щасливі на зеленому пасовиську, щоб всі були обʼєднані у радості.
Наступного дня погода погіршилась і пастир почав готуватись до негоди.
Він збудував кошару, особисто кожну вівцю супроводжував у безпечне місце і вже цієі ночі всі вівці мали укриття. Та це ще й була міцна загорожа від зловмисників. Тепер вівці були у безпеці!
Настали дощі. Час до часу зривався вітер. Вовче вичання насторожувало всіх, але вівці були у безпеці.
Час до часу дехто заглядав крізь загорожу на зелене пасовисько. Спогади про широкі розлогі долини не давав спокою. Готова їжа, хоч втамовувала голод, але хотілось повноцінно жити. Було прикро, бо треба було чекати кращої погоди.
З часом звиклось до іншого стилю життя і слухати оповіді про зелене пасовисько стало улюбленою справою, навіть якимось обовʼязковим ритуалом.
Дивно, але чомусь після прослуханого ставало легше, а після спільного бекання навіть на дусі всі припіднімались. Хтось навіть підтвердив, що це також подобається пастирю. Та все ж ми всі чекали кращих часів.
А час минав і кошара ставала дуже милою, дорогою і, навіть, приємною. В особливі дні її прикрашали. І вона стала дуже величною і урочистою.
Одного дня всі відкрились двері і на порозі зʼявився пастир. Багато світла увійшло в кошару і свіжий вітерець приніс запах свіжої трави.
Пастир махнув рукою і запросив всіх вийти.
На превеликий подив ніхто не зрушився. Натомість почали дуже сумлінно впорядковувати своє стійло. А дехто почав навіть згадувати якісь провини, які мабуть змусила пастиря позбавити овець комфорту.
А ще хтось таки обурився, мекаючи, цитуючи перекази старших…
Тоді пастир сказав:
Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і знайде пасовисько.
Вийдуть вівці із кошари до зеленого пасовиська?
Навіть, якщо вже не чують голос пастиря? А може не хочуть почути?
+ Немає коментарів
Додайте свій