Дорогі браття і сестри сьогодні ми торжествуємо Вознесіння у небо нашого Спасителя Ісуса Христа. Минуло вже 40 днів від торжества Воскресіння.
Усі ці дні ми вітали один одного привітом: Христос воскрес – Воістину воскрес! Ділилися радістю, що смерть переможена, що сокрушені ворота адові і нам повернена надія на Небесне Царство. Кажучи це привітання, ми свідчили усім про те, що Господь наш живий і присутній серед нас. Читати далі Вознісся у славі …. щоб ми були там, де Він
Церква закликає нас приготовлятися до свят, торжеств, щоб ми змогли глибоко пережити запропоновану подію і щоб вона із історичного факту стала живим діянням Бога для людини у теперішній час, щоб вплинула на життя людини і перемінила її. Ось так продовжується діло Спасіння, про яке говорив Ісус святим апостолам у день свого вознесіння, повернення до Небесного Отця. Ісус говорив про Отця, Апостоли говорили про Отця і Сина своїм учням, а тепер ми слухаємо і теж передаємо іншим…
А все почалось із першої зустрічі, перших слів і віри в ці слова. Потім наслідування. Так їхні дороги перехрестились і об’єднались. Він довірився їм, а вони довірились Йому. Почали йти разом дорогою життя, що була водночас дорогою спасіння. Читати далі Вознесіння: Йду, але не лишу вас сиротами …
За звичай, прощання із близькою людиною приносить нам жаль і смуток. У вознесінні Христа на небо ми не зауважуємо смутку серед апостолів. Апостол Лука підкреслює, що вони вернулись із радістю.
Ісус не прощався із своїми найближчими він говорив їм: «До зустрічі…. іду приготовити вам місце». Слова Христа про те, що він прийшов на землю для того, щоб привести людей до Отця здійснюються у цій події. Апостоли глибоко пережили на собі Любов Божу і вже не сумують від фізичної розлуки. Духовна єдність є важливішою.
Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Юда, звідки починався Його хресний шлях. Читати далі Прощання, котре не залишає у смутку
