За кого ми заступаємось чи є ті, хто заступається за нас? Чи ми живемо один для одного?
Дорогі браття і сестри у Христі, зворушлива історія про людяність сотника, який просив про допомогу слузі, нас запрошує до простих запитань: а чи ми проявляємо таке ж милосердя і таку ж віру стосовно тих, хто цього потребує? І чи є такі люди в нашому оточені, які захочуть нам допомогти особисто, або, шукаючи інших, – сильніших від них.
Щоб відповісти на перше запитання, потрібно визначитись: чи ми будемо думати лише про себе і свої інтереси, чи в нашому житті є ще інші цінності: людяне ставлення до слабших. В той час, та як і тепер, термін “економічно вигідно” був важливим критерієм у рішенні, але сотник сприймав слугу не просто як “розхідний матеріал”, а для нього це була дорога людина, заради якої він відважився докласти всіх зусиль, щоб йому допомогти. Прочитати все »
Шукаймо в сімʼї перше царства Божого
Дорогі браття і сестри, дорогі сім’ї і всі, хто об’єднався в духовну родину – Святу Церкву, уривок Нагірної проповіді Ісуса (Матея 6, 22-33), який почули сьогодні, залишає нам повчання, які скеровують нас до цілковитої довіри Небесному Отцеві.
Як колись у раю, так і сьогодні людство стоїть перед вибором: залишитися вірними Творцеві чи залишити Його, спокусившись на щось інше.
У теперішній час пропозиції збільшилися не тільки за кількістю, але ще й за різноманітністю та легкодоступністю, але у всіх однакова ціль — відлучити нас від Бога, відібрати від нас душевний мир, а потім залишити в турботах та клопотах. При цьому всьому ми втрачаємо досвід довіряти. Прочитати все »
Ісус кличе, а ми можемо зробити вибір задля важливішого
Дорогі браття і сестри у Христі, минулої неділі ми згадували про заклик Христа піти за Ним, залишивши все. У сьогоднішньому уривку ми згадуємо, як це відбулось із першими учнями. Почули, залишили все і пішли за Ним. Це з одної сторони вражає, але при цьому показує, що це можливо. Можливо зробити вибір на користь важливішого, тобто спасіння людини – “Зроблю вас “рибалками людей”! ” Прочитати все »
Мама, яка “працює” мамою
Звичайно, при знайомстві люди, окрім свого імені, зазвичай розповідають і про те, чим займаються у житті, яку мають професію, чому присвячують свій час.
Так сталося і цього разу. Коли священик зустрівся з однією жінкою, він поцікавився: “Чим ви займаєтеся в житті?” Вона відповіла дуже просто: “Я мама”. Тоді він уточнив своє запитання: “А ким ви працюєте?” Жінка усміхнулася і ще раз повторила: ” Я мама. Якщо можна так сказати — я працюю мамою”. Щоб уникнути незручності, священик перевів розмову на іншу тему.
Кілька днів потому він побачив її на одній із вулиць міста разом із маленькою донечкою. Вони відразу кидалися у вічі в такому хаосі заклопотаного міста, тому що їхня взаємна радість, близькість і увага одна до одної були відчутними для всіх. Було мило спостерігати за ними, бо вони випромінювали такі теплі емоції, що навіть похмурий день ставав світлішим. Наче сонце проходило поруч. Прочитати все »
Дякуємо за “Тих, яких ти дав мені”
Дорогі в Христі, сьогодні, слухаючи уривок з Євангелії, ми стаємо свідками відкриття великого таїнства — таїнства молитви.
Ми чуємо слова Ісуса на Тайній вечері, звернені до Небесного Отця, які настільки вразили апостола Івана, що він зберіг їх для нас. Через це слухання ми стаємо учасниками тієї вечері в Єрусалимі, приєднуючись до числа учнів, яких Бог дав своєму Синові.
У молитві Ісуса немає натяку на егоїзм.
Він постійно наголошує Отцю: «Вони Твої, Ти їх дав Мені. Все Моє — Твоє, Твоє — Моє». У цій молитві взагалі не існує такого поняття, як «для себе», «собі»; Ісус ніби забуває про власне «я», повністю зосереджуючись на турботі про учнів.
Це ставить перед нами важливе питання: якими є наші власні молитви? Прочитати все »
Простота – це найкоротший шлях до Бога.
Дорогі браття і сестри у Христі, історія про зустріч сліпонародженого з Ісусом захоплює нас великою простотою зі сторони чоловіка і водночас великою заплутаністю зі сторони тих, котрі не змогли прийняти факт уздоровлення та повірити в Ісуса.
Цей чоловік нічого не просив. Він не кричав до Ісуса, не простягав руки, не благав про зцілення. Він просто сидів – такий, яким народився. І саме до нього підійшов Господь. Це перший великий урок цього Євангелія: Бог приходить до нас і тоді, коли ми просто є – в нашій немочі, в нашій тихій потребі, в нашій щоденній сліпоті.
Подивіться на простоту його послуху. Ісус сказав: “Іди, умийся в купелі Силоамській”. І він пішов. Не запитав: “А як це допоможе?” Не сказав: “Зачекай, я спершу порадюся з рабинами”. Він просто пішов і вмився. І прийшов зрячим. Скільки разів у нашому житті Господь каже нам щось просте – пробач, помирися, поділися, помолися, довірся – а ми починаємо шукати причини, чому це складно, чому це не на часі, чому спершу треба все обдумати? А той сліпий чоловік навчає нас: простий послух відкриває очі. Прочитати все »