Новий день – крок на зустріч розлуці, або чому перехід у вічність – це також зустріч
Коли людина помирає, то настає хвилина розлуки із людьми цієї землі. Часто приходить смуток від цієї розлуки, а також журба та розгубленість. Це наслідок запитання: і як же буде далі? А далі життя візьме своє русло і ми знову поринемо у наші будні. Час від часу будемо згадувати про особу, котра відійшла у вічність і це також наведе нас на думку, що і нас чекає така доля. Уникнути її просто не можливо. Кожен день – це крок на зустріч цій долі. Це крок на зустріч розлуці.
Для віруючих людей, тих, хто вірить у життя після смерті – це простіше, бо Прочитати все »
Найбільша мука в пеклі – це знати, що ти втратив
Вибір і його наслідки
Правильний вибір – це ознака зрілості людини. Правильний вибір робимо тоді, коли дійсно приносимо користь для життя. Не завжди користь можемо побачити відразу. Часто потрібно дочекатися результатів, щоб переконатися в тому, що це дійсно була правдива користь.
У кожному виборі ми щось отримуємо і щось втрачаємо. Мати все і відразу – це проти логіки будь-якого вибору. Кожна людина, яка здобуває щось, відразу щось інше втрачає. Це є логіка нашого людського існування. Тому, якщо хочемо щось мати, то потрібно бути готовими щось і втратити. Прочитати все »
Як тривога, то до Бога – а чи завжди так має бути?
Ось, така життєва правда пояснює нам те, коли ми найчастіше звертаємось до Бога.
Mожемо пригадати наші оправдання і пояснення, якими ми користаємось при кожній ситуації, коли ми маємо вибрати: те, що Боже, чи так щось інше.
Вибрати Бога і Боже заради самого Бога
Сьогодні у цьому святі Стрітення ми згадуємо одну просту жінку і одного простого чоловіка (Пророчицю Анну і пророка Симеона), котрі очікували Господа заради Нього самого. Вони були при храмі не з причини, що їм потрібно було щось просити, вони просто прийшли, щоб зустріти Його – Месію.
Ці двоє стареньких людей своєю мудрістю нас повчають, Прочитати все »
Митар і фарисей, або “Чому блаженні чисті серцем Бога бачать”
Двоє в зайшли в храм і почали молитву. Один – грішник і покірно молиться про прощення, а інший – бездоганний, котрий споглядає на грішника і порівнює себе із ним. Виявилось, що це дві особи протилежні між собою.
Один, виглядає, що самолюб, бо у молитві не згадує інших, а інший, навпаки, постійно дивиться довкола і у свою молитву вплітає людей. Але чи це так є насправді, що коли згадуємо в молитві інших людей, то чинимо справедливо? Прочитати все »
Спонукати до змін свого ближнього своєю присутністю
У неділю «Про Закхея» звичайно ми роздумуємо над поведінкою грішної людини, котра з цікавості зустріла Христа і, познайомившись із ним ближче, вирішила змінити своє життя у кращу сторону.
У Євангелії не сказано, які слова Ісуса спонукали грішника зробити вибір і змінити життя. А може він нічого і не проповідував?… Прочитати все »
Щоб прийняти святе, ми повинні відмовитися від злого
Коли приходимо до храму, стаємо на молитву чи просто перебуваємо у Божій присутності, то часто маємо бажання немов набратися святості. Це бажання є цілком природнє. Ми шукаємо за добрими людьми і добрим середовищем, бо відчуваємо, що від того ми самі стаємо добрішими.
Бог нас радо благословить і охоче дарує нам свої ласки, освячує нас. Ми добре знаємо, який є наслідок від Божої благодаті. Саме тому часто її шукаємо і використовуємо кожну можливість наповнитися нею. І добре робимо. Прочитати все »