Пам’ятай у святий день чинити діла святості і милосердя
1. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.
Кожне зцілення – вияв Божої любові до людини. Любов є понад всі людські закони, адже любити – це Божий закон, в якому є всі закони і пророки. Любов є в основі всього Божого закону. Всі інші закони мають відкривати ще більше любов, а не затьмарювати її. Люди, встановлюючи закони, хочуть, щоб був порядок, який часто може перечити любові. Бог даючи заповіді, хоче щоб була взаємна любов, яка і несе в собі порядок.
Планувати майбутнє з Богом – це запевнення, що все буде добре.
1. “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.”
Наше життя складається із трьох часів: минуле, теперішнє і наше майбутнє життя. Всі три “життя” є нашими, хоч і не до кінця. Нашими, бо проживаємо їх ми як думками, словами і нашими вчинками. Не до кінця наше життя – бо факти свідчать, що не від нас все залежить і не ми одні є в житті.
Коли любиш, чи можеш бути байдужим, пройти осторонь, находячи оправдання?
1. “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?” А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?” Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”
У словах двох заповідей Любові показується шлях до вічного життя. Вони важливі не тільки для вічного життя, але і тут на землі життя без них неможливе.
Любов притягує людей один до одного і їх утримує разом. З любові світ постав і любов’ю світ утримується.
Доторкнулась до матеріального із вірою і отримала зцілення
1. Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча.
У молитві "Вірую" ми визнаємо, що цей сотворений світ є видимим і невидимим, вказуючи також на матеріальну його частину, яка тісно зв’язана із духовною. Людина – це вершина поєднання видимого і невидимого, матеріального і духовного. Одне і друге зв’язане між собою і мають допомагати один одному у спасінні людини. У цій історії бачимо як хвороба виснажила жінку і бачимо як наблизила сотворіння до Бога через віру.
І станеться, що один буде тішитися, а інший мучитися, …..
1. Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішно. Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.
У притчі “про багатого і Лазаря” Ісус торкає делікатну тему про багатих і бідних. Дуже часто люди запитують: чому Бог одним дає багато, а інші не вилазять із бідності? Чому немає рівності між людьми? Багато ідеологій хотіли побороти нерівність і їм невдалось. Прочитати все »
Віримо тільки у смерть чи ще у воскресіння?
В уривку в Євангелії від Луки (від Луки 7:11-16) розповідається історія про воскресіння сина вдови. Слово “смерть” було дуже близьким словом для жінки, яка втратила чоловіка і тепер сина. Із цим словом приходять різні пережиття, емоції. Багато із них пов’язані із смутком, плачем, журбою.