Видрукувати цей допис

грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить його волю, – того він слухає.

Loading

Дорогі браття і сестри у воскреслому Христі, в цю останню неділю перед торжеством вознесіння ми читаємо історію про незрячого чоловіка, що при зустрічі із Спасителем прозрів. Після Пасхи це вже третя розповідь про зустріч між Ісусом та потребуючою людиною, після якої сталась зміна в житті.
Розслаблений, самарянка і тепер незрячий показують своїм життя, як важливо зустріти Бога і повірити в Нього.
Зустріти Бога, який шукає за людиною, щоб удостоїти її повноти життя тут на землі і щоб вона унаслідувала Небесне Царство. Зустріти Бога, щоб відновити втрачений через гріх зв’язок. Бог милосердний і хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до покаяння. Складається враження, що Йому не важливо наше грішне минуле. Він дає нам надію і вказує шлях до нашого майбутнього: щасливого і радісного.
Його милість – це є пояснення всього добра, що наповнює цю землю. Ми стараємось вислужитися перед іншими і часто наша добрість є умовною. Ми боремось і докладаємо зусиль, щоб бути добрими. Його доброта є Його частиною сутності: тому Його доброта є всюди і все наповняє. Цю доброту можемо зустріти в нашому житті.
Щоб зустріти, потрібно побачити, зауважити
Немов би всі маємо очі і всі бачимо те, що перед нашими очима. Але як бачимо? Одне й теж можуть побачити по-різному. Ось, є такі люди, які бачать злими очима, бо перебувають у грісі: у них все погане, всі люди недобрі, все не так, як має бути, постійно незадоволені кимось і чимось. І це нас наштовхує до думки, що їхнє серце зранене гріхом і відповідно того, яке у них серце так вони і бачать світ. Чи це не осліпленість?
А є зрячі – це ті, хто у світлості серця бачать крім присутності зла в цьому світі ще й Божу доброту, яка є в їхньому житті. Такі люди живуть надією, що все змінитися, що все йде до кращого, що у кожній трудності є дорога до святості.
Шанувати Бога і чинити Його волю – успіх до молитви
Цей сліпий, який прозрів, повчає засліплених фанатизмом і фальшивою “праведністю”, що по життю людини і по ділах її видно віру. Адже Бог грішиників не чує.
Тут приходить на думку те, як люди часто шукають за різними молитвами чи ще чимось, щоб мати добрий результат молитви, щоб Бог їх почув. Часто звертаються до священика, щоб допоміг віднайти правильний текст молитви в особливих обставинах і не завжди це вдається. Слухаючи сьогоднішню розповідь, можемо зрозуміти, що й не вартує витрачати багато часу на пошуки того, що до успіху молитви не має великого значення.
Текст не так важливий, як важливо у якому стані ти його промовляєш.
Адже Бог слухає тих, хто шанує Його і чинить Його волю. Виходить так, що найкраща молитва – це та, яка сказана людиною, котра шанує Бога і виконує Його волю, зберігаючи найперше Його заповіді.
Звернімо увагу, що навіть у наших людських відносинах ми прихильні до тих, хто слухає нас і поважає. А ті, що нам протирічать, що роблять те, чого не хочемо, то до них ми неприязно ставимось, а вже не кажучи про якесь звернення чи прохання. То чи може Бог нас слухати, якщо ми самі від Нього відвертаємось, робимо те, що Йому недовподоби.
Молитва – це зустріч із Богом. Так є чи так має бути?
Як тоді Христос зустрів незрячу людину, приречену на загибель фізичну і духовну, так і зустрічає кожного з нас у різних хвилинах нашого життя, щоб просвітити наше життя, щоб створити зміни у житті, щоб зробити нас світлими і просвіченими.
Просімо, щоб історія із незрячим  повторилась серед нас!
Щоб Христос відкрив наші духовні очі, щоб змогли побачити прекрасність праведного життя і жили, як учить нас Спаситель наш , щоб і через нас було відкрито іншим світло Божої правди.

Неділя про Сліпонародженого, Ів 9:1-38

Залишити коментар

Прокрутка до верху