Засліплений праведник і зрячий грішник. Що краще?
Дорогі браття і сестри у Христі, другим кроком до приготування до Посту, до особливого часу очищення, покаяння і духовного зросту, є історія про митаря і фарисея.
Шлях покаяння тому і називається шляхом, бо має початок, продовження і завершення. Тому потрібно найперше почати цей шлях, вступити на дорогу Спасіння. Далі цей шлях потрібно продовжити. Кожного року маємо глибше і глибше застановитися над нашим духовним і моральним життям.
Попередня історія про митаря-грішника ознайомила нас із особою митаря, вказуючи, що це були люди без пошани серед власного народу, їх уважали публічними грішниками, вони були осуджені людьми і багато з них були переконані, що вони забуті і відкинені самим Богом.
Хто шукає Бога, того і Бог знаходить
Дорогі браття і сестри у Христі, читанням історії про митаря Закхея свята Церква має намір приготувати нас до особливого часу очищення, покаяння і духовного зросту – Великого Посту.
Шлях покаяння тому і називається шляхом, бо має початок, продовження і завершення. Тому потрібно найперше почати цей шлях, вступити на дорогу Спасіння. Далі цей шлях потрібно продовжити. Кожного року маємо глибше і глибше застановитися над нашим духовним і моральним життям.
Історія із митарем-грішником показує прекрасний початок правдивого навернення, тобто цілковитої зміни життя людини.
Пізнати себе і порівняти із Христом, щоб покаятися
Хто дійсно хоче бути в Царстві Божому, той постійно має пильнувати, щоб бути на правильній дорозі і, якщо зійшов із неї, значить має покаятися та навернутися.
“Не можливо, щоб не було спокус у цьому світі”- каже Господь. Тому наш духовний шлях – це шлях із безліччю спокус, які часто зводять нас із правильної дороги. Із досвіду знаємо, що це відбувається у спосіб явний і неявний. Тому дух покаяння повинен бути постійно у душі християнина, щоб постійно жевріло бажання до зміни, щоб ми постійно перебували у переміненні до добра, до істини, до Бога.
У декого може виникнути природне запитання: “Навіщо постійно каятися, адже я вже покаявся один раз і чи цього не достатньо для Бога?”
Різдво є спогадом Історії Спасіння Божого люду і особливим спогадом історії твого навернення
Через тиждень ми будемо торжествувати велику подію – Різдво Господа нашого Ісуса Христа, котрий приніс спасіння цілому людському роду.
Ось цілий піст приготовляємось до цієї події, яка звершилась вже давно у Вифлеємі і яка має звершитись у серці кожного з нас. Цією неділею, яка отримала особливу назву “Святих Отців”, Свята Церква нам дає ще одну можливість приготувати нас, згадуючи старозавітніх праведників, котрим було дано обітницю і котрі з надією очікували пришестя у світ Месії, котрі стали предками Месії по тілу і посередніми учасниками його приходу до людей.
Чому два рази не просять, або про те, чому треба цінувати з першого разу
1. “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Ми наближуємось до зустрічі та торжественного святкування Різдва Христового. У Неділю Праотців церква нам пропонує задуматися над покликанням до Спасіння. Бог запрошує людину, щоб вона стала учасником Божого Царства. Кожне свято скеровує нашу увагу не тільки на історичну подію, але ще й для того, щоб ми пережили цю подію на собі, стали живими учасниками Христових повчань. Недаремно ж кажемо: Христос посеред нас. Є і буде.
Пам’ятай у святий день чинити діла святості і милосердя
1. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.
Кожне зцілення – вияв Божої любові до людини. Любов є понад всі людські закони, адже любити – це Божий закон, в якому є всі закони і пророки. Любов є в основі всього Божого закону. Всі інші закони мають відкривати ще більше любов, а не затьмарювати її. Люди, встановлюючи закони, хочуть, щоб був порядок, який часто може перечити любові. Бог даючи заповіді, хоче щоб була взаємна любов, яка і несе в собі порядок.