І станеться, що один буде тішитися, а інший мучитися, …..
1. Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішно. Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.
У притчі “про багатого і Лазаря” Ісус торкає делікатну тему про багатих і бідних. Дуже часто люди запитують: чому Бог одним дає багато, а інші не вилазять із бідності? Чому немає рівності між людьми? Багато ідеологій хотіли побороти нерівність і їм невдалось. Прочитати все »
Віримо тільки у смерть чи ще у воскресіння?
В уривку в Євангелії від Луки (від Луки 7:11-16) розповідається історія про воскресіння сина вдови. Слово “смерть” було дуже близьким словом для жінки, яка втратила чоловіка і тепер сина. Із цим словом приходять різні пережиття, емоції. Багато із них пов’язані із смутком, плачем, журбою.
Жити грішником чи учнем Христа?
Учитель зібрав своїх учнів і почав говорити науку, яка стала вступом до місійної діяльності (від Луки 6:31-36). Ісус говорить інше від того, що навчали батьки, що є цінністю в цьому світі, Його слова є справжнім протиріччям до способу життя людей. Чи зникла актуальність цих слів сьогодні у нашому житті?
Блаженні ті, що слухають Боже слово і його виконують, що вірують, навіть, якщо не зрозуміло до кінця
В цій короткій історії із рибаками (Луки 5:1-11) Ісус показує явний результат того, що буде, якщо повірити в Його слова і виконати те, що Він каже. Можливо це буде суперечити нашим принципам, досвіду чи переконанням. Можливо це буде для нас цілковито не зрозуміло. Та й врешті Господь постійно просив нас про те, щоб ми увірували в Його слова, а не зрозуміли чи проаналізували. Може скластися враження, що Господь суперечить нашому розумові. А може це ми суперечимо Божій мудрості? Може це ми перестали слухати Божого голосу і жити Божим словом?
Досвід молитви – це досвід нашої віри в Бога, Небесного Батька
Наша молитва – це вияв нашої віри. Кожна молитва – це звернення до нашого Бога. Воно буває різним: хто просить допомоги, хто просить прощення, а хто з вдячністю восхваляє Його.
Ми віримо в Бога і звертаємось до Нього.
Бо в іншому випадку: чого тоді звертатися до Того, в кого ми не віримо? А якщо звертаємося, тоді довіряємо, віримо в те, що наше звернення буде почуте і також буде відповідь.
Зауважмо, що в нашому щоденному житті ми своїми проханнями підтверджуємо цю просту істину: зверненням до іншого показуємо свою віру в його допомогу. Бо якщо би не вірили, то би не звернулись. Навіщо ж тратити час надаремно? Пригадаймо: скільки скільки звернень назбирується за день? І все це вияв нашої віри і довіри до інших.
Не помиляється той, хто нічого не робить? Чи таки помиляється!
Дорогі браття і сестри, в сьогоднішньому уривку з Євангелії від Матея ми можемо побачити і сьогоднішнє суспільство, і нашу сім’ю і нашу церковну громаду. Адже згадано про людей, яким було довірено різні відповідальності і очікувалось від них діяльності. Були такі, котрі працювали і про тих, котрі найшовши оправдання, нічого не робили. Чи не є так у нашому середовищі?
Які прекрасні ті, котрі працювали і принесли прибуток. Добрий Господар їх винагороджує і вони продовжують свій розвиток. А як було гірко, коли добрий господар почув несправедливі обвинувачення і оправдання своєї лінивості. Що привело до таких різних дій? Можливо відповідь знайдемо у вихованні цих слуг їхніми батьками? Яке ж було у нас виховання і як виховуємо вже ми наших дітей?