Пам’ятай у святий день чинити діла святості і милосердя

Loading

1. Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.

Кожне зцілення – вияв Божої любові до людини. Любов є понад всі людські закони, адже любити – це Божий закон, в якому є всі закони і пророки. Любов є в основі всього Божого закону. Всі інші закони мають відкривати ще більше любов, а не затьмарювати її. Люди, встановлюючи закони, хочуть, щоб був порядок, який часто може перечити любові. Бог даючи заповіді, хоче щоб була взаємна любов, яка і несе в собі порядок.

Євангелист Лука розповідає про жінку, яка навідувалась до синагоги, маючи 18 років таку важку хворобу, щоб молитися і пізнавати Бога. У даному випадку її історія життя стала великою проповіддю про Боже милосердя і для нас.
Можемо відразу зауважити, що Бог не гордує ніким, хто би то не був: з вадами тілесними чи душевними, гріхами чи переступами. Бог спішить та допомагає перше за все до найбільш потребуючих.

Саме тому місце нашої молитви, храм Божий, не може обмежитися до особистих виконань приписів храмового етикету, досконале збереження внутрішніх законів. Господь вказує, що місце молитви (для євреїв "синагога", а для нас "храм") – це також місце добрих діл.
Християнський храм має стати теплим храмом не через опалення, а через теплоту сердець віруючих людей, має стати затишним не через зручні лавки для сидіння чи освітленість, а через гостинне ставлення людей до незнайомих, має стати місцем піднесення не через красиві культурні надбання, а через пережиття на собі Божественної присутності невидимого Бога, який стає близьким до потребуючих і через нашу присутність. Храм наш християнський хай буде храмом зустрічі із Богом невидимим, але живим, близьким, милосердним.

Задумаймося: Що для нас є храм Божий? Наша поведінка є подібною до поведінки у музею, чи  як у Домі Милосердного Бога?

2. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.”Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти?Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

Начальник синагоги відповідав за духовний провід довірених йому вірних, за порядок у синагозі, за дотримання законів. Не міг він прямо заперечити Ісусові про зцілення, а тому звернувся до людей, прирівнюючи зцілення (добре діло) до щоденної праці, до якої змушують Христа.
Субота – для євреїв означала день спокою, хоч із часом почали розуміти як день безділля. Коли Творець відпочив на сьомий день, то означає, що прийшов спокій. Ми визнаємо, що Бог ділає безперестанку, адже Він усе сотворив і в всім далі управляє. Вартує звернути увагу, що в Ділі Відкуплення Син Божий після смерті на хресті у п’ятницю також спочив суботнього дня, який вже був зайшов у п’ятницю вечором. Християни після воскресіння Христового почали вшановувати воскресний день, у якому згадували початок Нового завіту, що поширюється на всіх, хто увірує в Христа.

Історія про зцілення святкового дня звертає увагу нам, що святковий день призначений на почитання Бога має бути особливим днем творення діл милосердя на славу Божу. День спасіння, а не погибелі!

Св. Іван Золотоустий, навчаючи про недільний обов’язок, каже: "Тиждень має сім днів. Тими сімома днями Бог поділився з нами так, що собі не взяв більше, а нам дав менше, і навіть не поділив їх рівно – не взяв собі три й не дав нам три, але нам відділив шість, а для себе взяв один. А ти в цей день не хочеш здержатися від життєвих справ, але як поступають святокрадці, так і ти важишся поступати з цим днем, крадучи та вживаючи його на життєві клопоти, тоді, коли він освячений і призначений на слухання духовних наук".

Неділя – не є відпочинковим днем для себе, як це учили атеїсти. Неділя є днем для Бога і, коли не працюємо, то тому, що цей вільний час маємо витрачати на Бога і на Боже.

Не раз зустрічаються люди, які звертають увагу на дрібниці у шануванні неділі, наголошуючи, що не можна різати, вишивати, помогти по кухні чи інше, а от те, що не йдуть до храму, не читають Святого Письма чи іншої духовної літератури – це вже не вважається за важкий гріх, натомість можуть з нудьги дивитися цілий час світські фільми чи займатися іншим, що не веде до Бога.

Задумаймося: Чи часом не нагадують вони, тих лицемірів, що на дрібниці звертають увагу, а те, що важливе упускають? А може і ми подібні до них, коли якісь закони ставимо вище закону любові?

Як ти живеш в день присвячений Богові від інших робочих днів? Він різниться від інших днів? Святий день – це час особливої зустрічі з Богом, як він проходить у тебе?

 

Святий день нехай буде освячений Богом через нашу молитву та добрі діла ….

Ці відповіді допоможуть тобі пізнати твоє духовне життя. Ти можеш поділитися із іншими цими запитаннями і твоїми відповідями, щоб краще обговорити цю тему і зробити ще один крок у твоєму духовному житті.

 

на фото: італійська церква відкриває двері своїх храмів, щоб на Різдво кожен мав Різдвяний обід.

Залишити відповідь