Спокій батька, що не зупинився у пошуках зцілення сина
Дорогі браття і сестри,
сьогоднішнє Євангеліє звертає нашу увагу на людину. Не на святого, не на пророка, а на просто батька. І якщо ми задумаємось, то відчуємо щось несподіване: людину надзвичайного душевного спокою. При цьому, що у нього було багато трудностей. У нього був син опанований злим духом. Трудність була їхньому трудністю, не випадково батько каже: “поможи НАМ”
Спокій того, хто вже зазнав поразки
Цей батько приходить до Ісуса після невдачі із апостолами. Спочатку він пробував сам якось допомогти своєму сину і нічого не вдалось.
Він також просив учнів і вони не змогли. Це можна розуміти, як невдачі, як болісну поразку. Можмео тіьки собі уявити: він привів сина, сподівався, і — нічого. Ті, від кого чекав допомоги, виявились безсилі.
Після такого можна було прийти до Ісуса з криком, з претензією, з гіркотою: «Твої учні не змогли — що це взагалі таке?» Можна було прийти зламаним, озлобленим на всіх і на все. Але він приходить і кланяється. Це щось дуже дивне. Прочитати все »
Ми не можемо бути розгублені, у нас є орієнтир – це Хрест Ісуса
Дорогі брати і сестриu Хресті, у час Великого посту ми все більше заглиблюємось у цінність душевного миру. Коли людина має душевний мир, вона по-іншому бачить цей світ , по-іншому ставиться до свого життя і до своїх дарів. Мабуть кожен з нас пережив у своєму житті ситуацію, коли заблукав, або втратив орієнтацію. Цей стан досить неприємний, бо хвилювання і навіть страх погано впливають людину і навіть можуть бути нищівними.
На жаль таких людей, які блукають, не вулицями чи стежками лісу, а вже життям стає все більше. Людина почувається часто самотньою, дезорієнтованою, розгубленою. Вона прокидається вранці й питає себе: Для чого? Куди? Як жити? І ця невизначеність породжує постійну внутрішню напругу – тривогу, що не відпускає ні вдень, ні вночі.
Але саме сьогодні – в цю Хрестопоклінну Неділю – ми слухаємо те, що Господь говорить нам і це надзвичайно важливе: “Ти не самотній. Є Той, за Ким можна йти. Він знає, куди тебе повести” Прочитати все »
ХРЕСНА ДОРОГА: ПРОЙТИ ШЛЯХ ТЕРПІНЬ ІЗ ВНУТРІШНІМ МИРОМ
Вступна молитва
Господи Ісусе, Ти сказав: «Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається”.
Спасителю, сьогодні ми згадуємо Твій шлях страждань, щоб навчитися від Тебе як зберігати мир там, де панує несправедливість, біль і страх.
Нехай цей шлях стане шляхом зцілення наших душевних ран.
Стація I: Ісуса засуджують на смерть
«Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.» (Ісая 53:7).
Роздум:
Ісус стоїть перед несправедливим судом. Навколо крики, але всередині Нього – тиша. Часто ми втрачаємо душевний спокій тоді, коли боїмося людського осуду, а Христос – ні. Він ніколи не мав страху перед людським осудом.
Цей світ має схильність оцінювати, засуджувати, робити висновки. Ми по нашій людській природі боїмось наслідків від критики або покарання. Тому намагаємось спасти себе від цього і поступово ми виснажуємось, постійно догоджаючи тим, хто нас критикує, осуджує і тримає в страсі. Так ще більше втрачається внутрішній мир.
На суді чи перед натовпом Ісус мовчить, Його мовчання – це ознка спокою, Його глибокий спокій – це велика довіра до Отця. Ісус нам пригадує, що ми створені, щоб бути любленими, а не осудженими.
Слово миру:
«В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір’ї – ваша сила.» (Іс. 30, 15).
Молитва:
Господи, дай нам душевний спокій, коли нас критикують або несправедливо засуджують.
Ісуса, Сину Божий, Ти віддав Своє життя, щоби ми прийняли мир від Отця.
Хай цей мир буде в наших серцях.
читати далі