Дорогі браття і сестри у Христі, Господі нашім та в опіці Матері Його Пресвятій. Торжествуємо сьогодні Небовзяття Богоматері. Згадуємо про смерть її, але в не нашому людському матеріальному розумінні, тобто як кінець всього, а її успення – це завершення земного перебування і народження до Небесного Царства. Саме тому поминання її не викликає у нас смутку, а навпаки серце наше наповнюється радістю від цієї славної події. Марія відійшла у небесний спочинок, де є визволення від матеріальної залежності, і переставилася у духовний світ.
Небовзяття Богоматері – це радісне торжество тим, що відбулося таїнство злуки Матері із Сином. Син приходить, щоб взяти на Свої Божественні руки душу Матері, котра у свій час взяла на свої руки Його. У такий спосіб ікона Успіння нагадує ікону Різдва, а радше доповнює її останнім земським епізодом.
Слова апостола Павла “не всі умремо, але всі будемо перемінені …” (І Кор. 51-…) у сьогоднішньому святі стають не тільки зрозумілими, але ще більше наближують до надії на реальне небовзяття тих, котрі слухали Слово Боже і Його зберігали. Небовзяття Марії дає ясність щодо нашої майбутньої тілесної переміни.
“Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя” Факт, що тіла Богородиці не було знайдено, вказує на іншу форму буття людської істоти, що переставилась у духовний світ. Те, що сталось із Сином Божим, те ж подібне сталось із Його Матір’ю.
Ось, чому Торжество успіння – це торжество надії на наше посмертне буття, це відкриття нашого майбутнього переставлення, це предвіщення духовного небесного життя.
У цій надії ми далі продовжуємо свій земський шлях до Небесного Божого Царства. Уповаючи на Божу милість і милосердя, ми днем за днем наближуємося до нашого небовзяття.
Нехай це завершення Посту і очікування цього Торжества наповнить радістю не тільки сьогоднішній день, а також і день нашого відходу до Божої обителі, яка приготована для нас Господом нашим і Спасителем.
Нехай Господь прийме нашу жертву духовну і восдасть нам по Великій Милості Своїй за молитвами Матері нашої Небесної, Марії.
“Факт, що тіла Богородиці не було знайдено, вказує на іншу форму буття людської істоти, що переставилась у духовний світ. Те, що сталось із Сином Божим, те ж подібне сталось із Його Матір’ю.”
Доктрина про «вознесіння» Марії не була офіційно визнана римсько-католицькою церквою аж до нашого століття(!).
У 1951 (!) році Папа Пій ХІІ проголосив, що тіло Марії не бачило тління і було взято на небеса.
В Біблії написано:” І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.” (!в 3:13)
Слова для справжніх РОЗДУМІВ, о. Віталій:” І не сходив на небо ніхто” – НІХТО.
дорогий DaLes , дозвольте мені спробувати відповісти Вам: пояснення Ів 3.13 знаходимо в тлумаченні Лопухіна, де говориться, що Христос, існував в Бозі ще до Свого воплочення. змисл стиха 13-го: ніяка людина (Ангелы до уваги не беруться, оскільки вони “завжди бачать лице Отця небесного” Мт. 18:10) не
зійшла на небо – и значить, НЕ БУЛА НА НЕБІ ПЕРЕД ТИМ, ЯК ЖИТИ НА ЗЕМЛІ – крім Сина Чоловічого, Який зійшов з неба, і навіть тепер, божественною стороною Свого єства, перебуває на небі.