Група людей-однодумців може вирішити хід історії.
Саме великим групам належить слава великих переворотів, і у малих об’єднаннях є причина створення великих груп. Щоб запалити скирту сіна, потрібно малого сірника. Маленький вогник вирішує долю великої скирти?
А все відбувається дуже просто вогник запалює одну соломину, соломина запалює ще інших три і далі все перетворюється у велике вогнище і протистояти йому вже неможливо.
Подивимось на наше життя у цьому світі і стане зрозуміло, чому ми прийняли багато рішень і потім шкодували за сказаним, за зробленим,… Так, у той момент ми просто були несені великою силою, назва якій – маса.
Масою людей було здійснено багато великих діл і сталось, на жаль, багато трагедій.
Чи можливо жити без групи людей?
У Божому задумі людина повинна бути тільки в групі людей. Живучи окремо від всіх, вона може зробити велику шкоду собі та людству. У сім’ї дитина не тільки народжується, але ще й виховується. У родині ми не тільки живемо, але ще й пізнаємо життя. Коли вступаємо у різні об’єднання, організації, то насправді шукаємо однодумців і цим самим захисту своїх переконань. Знаємо, що у єдності велика сила. Її творимо і за неї ховаємось.
В одному племені вождь провинився супроти всіх і це викликало велике обурення. Коли всі зібрались, то вождь закликав, щоб виступив той, хто є ним незадоволений і він буде змагатись із ним. Виступили всі відразу. Вождь зробив крок назад і десь зник. Від того часу його ніхто не бачив. У тому племені всі слабкі, стали великою силою тільки через те, що об’єднались.
Людина по своїй природі є слабкою перед спокусами нападника, злого духа. Тому ми маємо об’єднюватися у церкву, у громаду. Разом борячись, зможемо вистояти у духовній боротьбі.
Разом молячись, зможемо творити заступництво для слабших.
«Осанна» – це не теж саме, що «Розпни його»
Квітна неділя нам показує цю велику силу людей, які один за одним піднімали вітки і кричали: «Осанна!» Велику віру можна було побачити серед тих людей. Великий запал віри. Запалювали один одного від малого до великого. Зупини їх було неможливо. Хто був випадковим перехожим, ставав живим учасником.
За кілька днів сценарій повториться. Будуть ті самі люди, буде той самий гучний крик, буде той же Ісус, цар юдейський. Але того разу буде інший текст: замість «Осанна», тобто «Спаси», буде «Розпни його».
Яка велика сила у масі людей!….
У Страсну П’ятницю також кожен, хто був випадковим перехожим, ставав живим учасником…
Ми теж стаємо живими учасниками різних масових явищ. Тому будьмо уважні, щоб часом і в нас не вирвалось те, за що будемо шкодувати… і битись в груди, кажучи: «праведний був чоловік».
Він народ бунтує,навчаючи…
Група людей здатна на багато більше, ніж одна людина. Одного дня може вихваляти і прославляти, а на наступний – вести на смерть. “Товпа” не розбирає, хто правий, а хто ні. Вона просто виконує завдання, яке дали їй “згори”. Можливо, я також долучаюся цієї до юрби і роблю так як вони, перед цим не подумавши. Кожен має свою думку, то чому не дотримується її, а йде на повідку у інших, коли знає, що вони не праві. Не біймося мати своє бачення на речі, будьмо особливими. Адже Господь створив нас унікальними особистостями, а не масою осіб в людській подобі.(моя особиста думка)Дякую Богу за все!
Іншим словом натовп я б назвала єдність у різноманітті. Кожен має свій розум та волю, свої здібності та таланти. Так, разом нас є багато, але кожна людина інша – особлива.
Людина покликана жити у спільноті, вона розвивається спількуючись і пізнаючи. Людина потребує підтримки і поради від такої як вона сама – людини. Спільнота чи натовп існує для людини, щоб допомогти в конкретних обставинах, потребах, а головне навчитися любити.
Та сьогодні часто бачимо інше – люди обєднуються з корисливою метою: нажитися на інших, панувати над іншими, пригнобити. Мабуть тому, що хтось помітив і памятає те, що якраз сила у кількості однодумців, і використовує це на власну потребу.
У квітну неділю владика Тернопільсько-Зборівський у своєму зверненні до молоді гарно зауважив:ти – християнська молодь, поводься так, щоб всі дивувалися і питали хто то такі. Так колись люди реагували на перших християн, вони дивувалися з їх чистого світлого обличчя і з їх вчинків. Тай було багато таких, хто навернувся від самої лише їх постави, бо хотіли бути такими щасливими, як вони – християни.
Слава Ісусу Христу!
Істинно глаголите, отче. Отже, необхідно використати це і спрямувати в правильному керунку. Вам це трошки легше зорганізувати, до цього Ви покликані. Я думаю, що Ви свідомо та несвідомо цим займаєтеся. Свідомо – бо є священником, який покликаний Господом для згуртування людей аби вони покаялися в своїх гріхах і більше не грішили. Несвідомо – бо ви робите те, що могли би робити й інші священники, але вони цього уникають за різних причин. І оскільки на Ваші роздуми пишуть відгуки то можна стверджувати, що ви йдете разом з гуртом, нехай і не дуже великим, але в правильному Богоугодному керунку. І нас буде збільшуватися. Успіхів та БОЖОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ Вам в розпочатій справі.
Слава навіки. Дякую за підтримку. За кількістю не женусь, хоч і приємно, що є читачі і ті, хто пише відгуки… це так чисто по-людськи. Єдине, що прошу не захоплюватися і не порівнювати… потім може бути болісне розчарування. Хай Бог благословить. 😉
А що ж діяти, якщо натовп викидає зі своїх лав? Якщо доводиться протистояти більшості? Якщо тебе роблять “білою вороною” і не пояснюють, за що таке жорстоке покарання… Що тоді, отче?! “Якою б талановитою людина не була, та колектив завжди розумніший і могутніший”,- К. Д. Островський.