Бути священиком – це бути взятим від людей для служіння всіх людей.
Священик не може бути другом лише окремих людей, його дружба має бути відкрита для всіх: святих і грішних.
Священик не може бути духовним батьком лише для окремих привілейованих душ, його духовність має бути доступна для всіх: близьких і далеких.
Священик не може бути незамінимим, бо він сам представляє того, хто запрошує до тісної дружби і є духовним батьком для всіх.
Він служитель Бога і людей. Для нього Бог незмінний, а люди минаючі, тимчасові, непостійні.
Коли він приходить до незнаних йому людей, несе присутність Бога. Бога живого.
Коли він приходить до нової громади, то зустрічає нову родину, де буде батьком, братом і сином.
Коли він розділяє своє життя із прихожанами, то вже не видно кордонів у його серці, і вже не має поділів у його служінні, і вже не замітно різниці між чужим і рідним.
Бог його вибрав серед багатьох і покликав, щоб був священиком для багатьох:
– для дітей: щоб як ніжну квітку зрощував і захищав від зла;
– для молоді, щоб дав їм поштовх до життя і скерував їх до зрілості у духовному і соціальному житті;
– для сімей, щоб, увійшовши у серце їхнього життя, зумів розділити з ними радості і труднощі спільного життям, щоб допоміг їм у взаємній допомозі;
– для бідних, щоб ніхто не був залишений на самоті із його труднощами і потребами, щоб серце не засліпло у зручностях цього віку;
– для хворих, бути другим Христом, котрий всіх залишав і йшов до відкинутих та пригнічених хворобою, щоб вони відчули присутність Бога, Бога співстраждаючого і спасаючого;
– для старших віком, щоб дивлячись на його молоді роки, втішали себе спогадами про свою молодість і приготовляли себе вже вічної молодості у небі;
– для себе, щоб освячував свій храм душі і тіла,
щоб там постійно лунала молитва,
щоб двері його храму постійно були відкриті,
щоб світло у ньому не гаснуло і давало надію, давало запевнення – Бог є з тобою.
“Не ви мене вибрали, а я вас вибрав”.Так Бог вибрав одних людей на служіння іншим людям,і дам їм служіння й владу бути священиками.Адже священик це-вчитель,судя,лікар.
“Священник не може бути незамінимим, бо він сам представляє того, хто запрошує до тісної дружби і є духовним батьком.”
Ці слова найбільше мені сподобалися, бо вони є актуальні в наш час. Не можна привязуватись до конкретного священника.
Володі. У Святому Письмі сказано, що лише Ісус є вчителем і більше нема учителів (забув місце), яле з тим ще можна погодитися, маючи наувазі ту владу, яку дав Господь через ап. Петра. Що до судді… думаю, що Бог – єдиний суддя.
Роману. “Не можна привязуватись до конкретного священника.” Добре, але як тоді бути із постійним духівником? Чи це є прив’язання?
Роману.В Католицькому Катихизмі написано про священика:що він є вчителем бо нас навчає.Щодо суді то так, але ж священик є посередником між нами й Богом.Тому й він є судя.
Щодо суді то так, але ж священик є посередником між нами й Богом.Тому й він є судя.
Як на мене, сумнівне твердження, чому з одного випливає друге.
Оксані. Про духівника не скажу – не знаю, бо ніколи не мав духівника і не маю.
Священик є вчителем, який не має вчити про себе, а у всьому, що він робить має бути чітка призма обличчя Христа. Священик який привязує людей не до себе, а до Христа, це священик Христа. Священик є суддею, бо має владу відпускати і завязувати гріхи, і що відпустить тут буде відпущене і на небі, а що звяже тут буде звязане і на небі. А сам священик також людина – тому також буде суджений. А духівник це беззаперечно людина, яка відкриває нам двері Царства Божого. Бо він може в духовних розмовах нас скеровувати до постійного поступу. Він знає наше життя і знає все минуле і коли відкриваємо теперішнє може добре сказати як треба діяти, щоб майбутнє було з Богом. Тому практика мати духівника дуже добра. Також добре мати і сповідника одного і того ж, а якщо ці дві особи поєднані в одній взагалі чудово! Важливо, щоб священик був подібний до чистого скла через яке завжди було б видно Обличчя Христа і проміння ласк проходили незаломлюючись… бо досить тоненького шару срібла на тім склі і вже нікого крім себе на тім склі не побачимо…
для pom2_harry
“Священик є суддею, бо має владу відпускати і завязувати гріхи, і що відпустить тут буде відпущене і на небі, а що звяже тут буде звязане і на небі”.
навіть ця фраза не говорить про те, що священник є суддя на мою думку. Суддя – це той, який каже: ти підеш у пекло, а ти – ні. Тобто дає вирок, а не просто затримує/незатримує.
Мені здається, що священик не є суддя, бо він не має права судити людину, адже сам є людиною. Він може лише дати пораду, підказати добре робить хтось чи ні. Лише Бог може нас засудити, де ми будемо після смерті в Раю чи в Пеклі.
Моя думка така, що священник – то особа, котрій можна відкрити весь свій внутрішній стан,всі свої переживання. я не сумніваюсь в тому, що його порада для мене є дійсно правильною.
Сам заголовок вказує, що такому важко бути поділеним.
“Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,
а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
і він поділений”. (1-е Кор. 7:32-34)