Ісус знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.»
Дорогий брате і сестро, сьогодні,у Першу неділю цього Великого посту, чуючи слова Ісуса до Филипа “Йди за мною!”, можемо і ми їх прийняти, як заклик зрушитися зі своєї сталості життя і рушити день за днем по великопосній дорозі. Йти за Христом у цих днях Великого посту – це наслідувати Його, думаючи, говорячи та ділаючи подібно Йому.У цьому світі, маючи багато пропозицій, які наполегливо нас спонукають звернути увагу на них, щоб спробувати їх і потім скористати з них. Ми в захопленні і через нашу наївну простоту можемо призабути образ Божої присутності серед нас. Заворожені нашими захопленнями і клопотами життєвими, та егоїстичними думками і цілями, ми зупиняємось у нашому духовному розвитку. І тут Ісус каже до нас: Йди за мною!
Зрушся з місця, йди, рухайся і йди за Ним. А де, рух, там є життя. Коли Христос нас зрушує із духовного застою, то цим же самим нам дарує життя. Внаслідок стаються переміни і життя набуває іншого сенсу і життя наповнюється життєвістю.
Христос перемінює людину без жодного насильства, без жодного “мусиш”.
Спаситель відкриває нам інше життя. Показує нам те, що ми не можемо побачити і пізнати, будучи на одному й тому самому місці. Йти за Христом – це відкрити новизну, яку можна побачити, лише вийшовши із свого застою.
У цьому пості ми маємо можливість вийти із закритості наших думок і поглядів, щоб піти за Христом: читаючи духовну літературу, слухаючи уважно проповіді священика та інших духовних наставників, виділяючи час на тишу… щоб Бог промовив до кожного з нас у глибині серця.
Йди за Мною, щоб разом зі мною проповідувати, говорити і свідчити про близькість Бога.
Піст – це особлива пора відкритості до Бога. Бог наповнює нас Своїми думками і відкриває нам наші уста, щоб ми донесли Боже слово до інших. І хоч їхнє серце ще закрите до Бога, але вуха їхні залишаються відкритими до людського слова.
У пості ми стаємо також свідками Божої доброти для тих, хто відкритий на доброту. Дотик добрих діл зворушує саму яка тільки є зачерствіла душа людини.Залишає відбиток на ціле життя.
Заохочую 30 хвилин для молитви, зустрічі із Богом і 30 хвилин для добрих діл в ім’я Бога. Звичайно, що “хвилини” – це простий вимір, який буде нам за основу задля ясності і духовної дисципліни, але нехай вони не будуть основним критерієм та показником, адже в усьому основою і причиною хай буде Любов!
В це Торжество Православія, дивлячись на ікони, прославляємо Бога, бо прославився у святих своїх!
Чи прославиться Бог у наших вчинках доброти і благосчестивості?