Пізнього вечора священик вертався з церкви до дому. Події дня час від часу пригадувались йому в пам’яті. Він робив висновки і припущення про те, як пройшов цей день і про те, що можна змінити у завтрашньому дні. Деколи ці думки нагадували розмову. Він немов радився з кимось. Але нікого не було видно поруч нього. Психологи би це назвали якось по медичному, а він це називав молитвою.
Ці молитовні думки перебив один юнак, що просто стояв на вулиці. Вони були давно знайомі і часто бачились просто так, але ніколи не було нагоди до розмови. Та сьогодні вітер повіяв у їхню сторону.Без «добрий день» молодик відразу вистрілив: «Докажи мені, що є Бог. Я атеїст! Докажеш – повірю».
«Чесно кажучи, ти невчасно» – подумав духовний пастир – «Але, що поробиш? У мене робочий день не має графіка. Значить це буде надовго. Доказати існування Бога??? – це найважча тема, а основне, що ти сам її деколи не розумієш. Деколи сам маєш сумніви… і це найважчий момент в історії твого життя.»
Не знати, чому священик цього вечора не хотів дискутувати: може дійсно був втомлений, і не мав сили сперечатися про те, що не можливо доказати, а можливо сам Бог змилосердився над ними двома і одного, і другого обдарував доброю думкою. Все закінчилось дуже просто.
Духовний пастир відповів: ” З такими запитаннями звертайся до самого Бога, я лише його слуга…”
Гордуватий юнак, який мав на по-готові кілька гарячих аргументів просто не сподівався такої відповіді і ні один із аргументів тут був недоречний.
Зробивши крок вперед, священик додав:” Пробач, але дійсно втомлений… і тобі порадив те, що сам роблю, коли маю ту саму проблему, що й ти. Бувай… Хай Бог помагає…”
Священик ще не знав, що то сам Святий Дух промовив його устами, і цього вечора станеться перша молитва “атеїста”, можливо не така вже і канонічна.. повна претензій і вимагання доказів… та все у цій молитві було сказано щиро із проханням, із зверненням до Бога… Психологи би це назвали якось по-медичному… а він по деякому часі назве це першою зустріччю із Богом.
Хочеш повірити? Розмовляй з Богом!
Слабне твоя віра? Вернися до молитви!
Хочеш, щоб повірили інші? Не заступай дорогу Богу!
Моя подруга повернулась декілька днів тому з Меджугорії. Вона, надзвичайно освічена, талановита та успішна особистість, сумнівалась в вірі і запитувала себе чи дійсно існує Бог, критикуючи церкву та Божі заповіді. Сповідь та духовні практики були для неї закриті теми. Вона пережила події, які, каже, не є від цього світу і ще неможе докінця зрозуміти повного їхнього значення і сьогодні постила на хлібі та воді. Я просто в захопленні, що Бог може за тиждень так перемінити людину. Вона розповіла історію:
Один священик з Америки не любив сповідати людей і вважав це за непотрібну річ. І тому сів в самій останній сповідальниці, сподіваючись, що ніхто не зайде. Дивно, бо саме в цей момент підійшла жінка, яка все своє життя в розпусті провела і немогла більше боротись з тягарями гріхів. Священик, як він потім пояснив, не міг зрозуміти що з ним відбувається, мав страх перед вислуханям гріхів і боявся щось пояснювати, але в в цей момент усі люди побачили як Ісус стояв посередині, поклавши руки на обидвох. Покаяння, прощення і навернення отримали обидвоє….
Моя подруга висповiдалась, бо переконалаcь, що в цей момент не священик присутній.
Тільки Господь сам може нас навчити, коли ми просимо…