За помилку потрібно платити, або “Чому у Сповіді роздають “квитки додому”

Loading

У нашому житті за все потрібно платити. Хочеш чи не хочеш, але свій внесок мусиш дати і навіть, якщо десь схитруєш, то це тільки, щоб зменшити оплату.
Деколи ми робимо помилки, за які теж потрібно платити, пожинати результат того, що ми зробили чи то з нашої вини, або ж без нашої вини, але за нашою участю.

Зрозуміти це допоміг один випадок. Сівши в потяг, у знаному мені керунку, зручно влаштувався на вільному місці, яке було приготовлене немов для мене. Дивно, так багато було зайнятих місця, а це залишилось вільне, та ще й біля вікна.
Здогадуюсь, що щойно тут хтось сидів і на зупинці, де я сів у поїзд, це пасажир вийшов, залишивши своє місце мені. Мені повезло… тішуся і думаю, наскільки я везучий чоловік.
Дивлюся у вікно. Насолоджуюся краєвидами дарованими сьогоднішнім сонячним днем. Ця краса скоро закінчується. Починаються виднітися будови сучасного міста. Для мене це знак готуватися до виходу. Перша зупинка, друга і зараз буде моя. Підходжу до дверей виходу. За кілька хвилин буду вдома. Буде смачна вечеря і відпочинок…
Мої мрійливі думки перериває несподівана реальність. Поїзд не зупинився на моїй зупинці. Він спокійно продовжував свій рух. Щось не так. Я поглянув у вагон, але ніхто не метушився. Всі спокійно продовжували свою подорож, лиш я один бентежився.
Найшовши провідника, отримав просте пояснення цей поїзд згідно встановленого розпорядку ніколи не зупиняється на малих станціях, тому наступна зупинка буде аж у наступному місті. Я просто помилився, сівши перший раз у поїзд, який рухався у моєму напрямку, але не зупинявся на моїй станції.
Було гірко прийняти цю реальність своєї необачності. Найгірше те, що я мусів далі зайняти своє зручне місце, чекати кінця моєї авантюри. Немає гіршого чекати, а особливо коли нічого не можеш змінити. Мусиш чекати до завершення своєї помилки.
На наступній станції вийшов. Господь відразу подарував мені підтримку. Я не був одинокий, хто помилився поїздом. Це почув від жінки, яка тримаючи за руку сина, прямувала до каси. Вона впівголоса пояснювала сину: «А зараз йдемо купити квиток, щоб вернутися назад до нашої станції».
Син був ще малий, тому далі надокучав своїми запитаннями. Махаючи папірчиком в руках, він запитав: «Але ми вже маємо квиток». «Цей квиток вже не дійсний, ми його вже використали. Мусимо купити інший, щоб повернутися додому». Потім підморгнула йому і сказала: “Ми зробили помилку, а тепер, щоб виправити її, маємо заплатити певну ціну. Так є: за все потрібно платити, а за помилку тим більше”.
Я витягнув гроші і простягнув у касу, щоб виправити свою помилку.
Сиджу у поїзді. Цього разу, перед тим як сісти в нього, детально перевірив чи зупиняється на моїй станції. Дивлюся у вікно і згадую про подію, учасником якої, я є ще далі.
Цю історію, я пригадав ще раз тоді, коли отримав покуту в часі сповіді. Виконуючи покуту, я собі роздумував: добре, що й у церкві дають «білет», щоб повернутися до місця свого призначення.

Вам також може сподобатися

Більше від автора

4коментарі

Додайте свій
  1. 1
    oksana

    Я ж сьогодні, îдучи в університет, зайшла в автобус і вперше за вес час навчання сіла на місце, яке завжди мені не подобалось, але наскільки я була в захопленні, бо саме тоді опинилась просто навпроти вікна, де могла спостерігати за красою виноградників при сонячному блиску. Ми живемо, радіємо і робимо помилки, але ми не є досконалі, ми є просто особливі. Господь і так все оцінює по-іншому аніж ми сподіваємось і що в людей неможливо це в Господа можливо. І може це і добре, що ми помиляємось? Якби отець заїхав додому вчасно і без помилки, то не зустрів би жінки з дитинкою і не було би цієї історії і цих розважань…

  2. 2
    Vasyl_D

    Цікава історія, вона нагадує мені про те, що інколи ми не помічаючи що сіли не у той потяг, радіємо зручному місцю біля вікна. І закінчивши подорож у місці, на яке не сподівалися, єдине про що можемо мріяти – це квиток назад до своєї станції.
    У житті також, інколи неймовірно радіючи якійсь тимчасовій вигоді, не помічаєш, що це уже зовсім не той шлях, і мусиш повертатись назад. Однак радієш, що Бог відкрив тобі це вчасно, поки є ще можливість усе змінити.

  3. 3
    Radush Andriy

    Також важливо, вчасно зорієнтуватись і не проїхати ще дуже багато чужих зупинок, бо дорога назад буде довшою та важчою. Тобто, чим більша відстань(час) від останньої сповіді, тим важче до неї приступити щоб отримати квиток додому.

  4. 4
    IRA

    Пригадались ті моменти з життя, коли я була студенткою. Вкінці тижня я їхала додому і в мене часто залишалися гроші точнісінько на білет. Уявляю собі, якби я сіла не на той потяг…
    Тоді б вже самій не вдалося виправити помилку. Мабуть, потрібно було б в когось попросити допомоги. Знайти людину, якій я б була не байдужа, яка б хоч трішечки, але переживала за мене…
    Так само є тоді, коли я роблю помилки в своєму житті. Самій їх виправити аж ніяк не вдається…Тоді я прошу допомоги…і завжди відгукується Той, Кому я не байдужа…Той, Який так сильно переживає за мене. Знаю, що без Його допомоги я не можу повернутися до місця свого призначення!

+ Залишити коментар