Дорогі браття і сестри у Христі, у третю неділю Святого і Великого посту свята Церква закликає звернути нашу увагу на святий хрест.
Хрест, який колись був місце терпінь для якоїсь проклятої людини, тепер отримує титул святий і стає знаком Божої Любові до
Людства. Хіба – це не Боже чудо?
Люди видумали те, що приностить смерть, а Бог перемінює на те, що приносить життя. Тільки один Бог, повнота Любові, здатний творити такі переміни: грішника на святого, проклятого і на благословенного, смертного на того, що котрий матиме життя вічне.
Ми, коли стаємо учасниками цієї Любові, отримуємо здатність бачити, так як бачить Бог, ділати так, як Він творить діла, бо стаємо продовженням Його Сили і Слави.
Піст – це особлива пора, коли ми допомагаємо один одному перебувати у Божій Любові💓.
Піст – це особлива пора, коли ми маємо відвернути погляд від гріхів ближнього і поглянути на хрест Господній, щоб там побачити наші гріхи розіп’яті.
Піст – це пора, щоб ми разом наблизились до Спасителя і відчули всю повноту жертвенної любові, яка перемінює всяке зло на добро ціною власної жертвенності.
Зло, котре є носієм смерті людських відносин, нищівних планів, можна перемінити лише любов’ю. Прикладом цього є Спасительний хрест.
Ми віримо у таке спасіння?
На фоні того, що нас закликають до різних методів до досягнення якогось там щастя через знищення інших, чи ми зуміємо нагадати один одному та іншим про метод жертвенної Любові?
Знищити себе, щоб зло не мало більше сили… Дивно правда? Але на хресті саме так і сталось.
Дивлячись на розп’ятого Спасителя, ми можемо дати Йому багато запитань і відповідь буде лише одна: це все задля любові!
Тому, кожен християнин має частіше дивитися на хрест і пам’ятати про “розп’яту любов”, має виявляти знаки пошани і не соромитися перед іншими, навпаки, закликати звернути увагу на того, хто будучи чистим від гріхів, святим, знищуючи себе, знищив і продовжує знищувати гріх, перемінюючи грішника на святого, а смерть можливість переходу у вічне життя.
Дивитися на Хрест!
В одній християнській сім’ї 👪син провинився і батько в розпачі, після багатьох провин сина і нарікань зі сторони знайомих, скрикнув до сина💬: “я вже не знаю, що маю робити з тобою!”
Нечемна дитина, дивлячись на розлюченого тата😳, показала рукою у сторону полички, де були цукерки🍬.
Батько глянув у ту сторону і онімів, на полиці лежав хрест, колись подарований священиком.
Він підійшов, взяв у руки, поцілував, а потім підійшов до сина, обняв його і тихо сказав: “я тепер знаю, що маю робити з тобою!”
Від того часу хрест висів в їхньому домі посередині стіни і тепер кожного дня батько брав свого нечемного сина в свої обійми і дивився на хрест, шепочучи губами тихі слова: “дякую Тобі за Твій приклад любові, навчи мене любити так, як Ти любиш нас “.
Ми, християни, не можемо сказати “я не знаю, що маю робити”, хіба що тоді, коли забуваємо про Христа і про те, що Він зробив для нас, про те, що Він показав на хресті.
А ти коли останній раз дивився на хрест?
що відчув?