Дорогі браття і сестри об’єднані у радості у Христового Воскресіння, події котра змінила людство, вплинула на віру людей і дозволила по-іншому подивитися на Бога.
У Євангелії від Марка ми читаємо про те, як відбулись похорони Спасителя, як мироносиці несли миро, щоб намастити тіло, як сповнювались журбою через неможливість відкотити камінь і виконати приписи почитання тіла померлого. Ангел їм сповістив – Ви шукаєте Христа розп’ятого? Його немає тут!
Це наштовхує нас до думки: де і якого ми шукаємо Христа?
Чи часом не там, де вже Його нема?
Ми можемо нести Йому багато чого цінного, але чи це вже буде Йому потрібне?
Христос не відкинув мира мироносиць, адже кілька днів перед смертю вже прийняв цей цінний дар.
Христос не відкинув їхніх відвідин, але не хотів, щоб його оплакували і сприймали, як мертвого.
Христос не відкинув дар Йосифа з Ариматеї гріб – місце смерті, але зробив з цього місця знак життя.
Що Господь хотів цими знаками сказати до тих, хто залишився вірним Йому? Що Господь хоче нам сказати сьогодні до нас, які можливо подібно до Йосифа з Ариматея та жінко мироносиць хочемо виявити почитання «мертвому Богу», який мовчить, непорушний?
Християни – це ті, котрі вірять у Христа Воскреслого, Живого, котрий перебуває не в місці, де Його поклали, а Там, де перебуваєш ти!
Христос об’являється учням там, де вони були в дорозі, при замкнених дверях, в часі сумнівів та страху!
Христос хоче зустріти тебе і об’явитися тобі там, де ти є зараз і тобі, яким би ти не був зараз!
Тому не вартує ніколи відкладати зустріч із Христом лише до якогось певного місця чи певного часу. Ми маємо пам’ятати, що Христос живий і хоче зустріти тебе завжди і всюди.