Дорогі браття і сестри у Христі Ісусі, чути слова Христа з Євангелії від Матея 6, 22-33, щоб не клопотатися, сучасній людині не зовсім зрозуміло. Може вухами ми їх чуємо, але серцем кажемо, що це неможливо. Чи Христос помилився? Чи може ми відійшли так далеко від Христа, що Його слова можемо поставити під сумнів. Та все ж де є ця трудність сучасної людини у прийнятті слів Євангелії, яка для багатьох християн стала дорогою спасіння.
По-перше, що життя сьогоднішньої людини побудовано на клопотах: ми завжди маємо чим журитись, нам завжди чогось не вистачає, у нас завжди мають бути проблеми, бо то таке життя – як ми кажемо не раз. І коли все добре, то нас це вже насторожує. Зауважмо, ми вже звикли жити журячись, і це стало «нормальним». Хоча десь глибоко в нашому серці ми відчуваємо, що може бути по-іншому. Коли зупинимось і поглянемо на наше життя зі сторони, то зауважимо також, що багато є зайвого, саме це нас відволікає від мирного і спокійного життя. За уважимо, що багато штучного нам нав’язують і це відволікає нас від основних цінностей радісного життя. Прикладом є багато новизни так званого сучасного прогресу, якому ми жертвуємо багато нашого часу і сил. Так виходить, що ми самі собі створюємо зайві клопоти і звикаємо до такого клопітливого життя, і потім нарікаємо, що важко жити.
Друге, що заслуговує уваги: що слова Христа потребують довіри. Довіри до Бога, що на цій землі Бог приготував, нам своїм дітям, все те, що нам потрібно для доброго і радісного життя. Це може побачити і прийняти лише віруюча людина, яка відчуває Божу любов. Натомість безбожна людина, вона постійно ставить це під сумнів. Багато винаходів зроблені із натяком, що ми перевершили Бога, що без нас людство не може існувати. Лише на віддалі років, ми бачимо, то так званий «розвиток» насправді є дорогою до масового знищення людства. Лише Богобоязливі вчені могли побачити і не тільки початок якоїсь новизни, але і до чого це все приведе.
Слова Христа «не можна двом панам служити» чітко говорять, що довіряти можна лише одному. Кого виберемо ми у нашому повсякденному житті? Сучасному розвиненому суспільству, котре все частіше носить маску депресії від різноманітних клопотів? Може повернемо своє обличчя до Творця і за питаємо, що є найважливіше в нашому житті? Що є те, що приготоване нам для спільної радості і щасливого життя?
Дорогі у Христі, Ісус нас повчає: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле. 23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то якою великою буде темрява!»
Які є наші очі, який є погляд на цей світ? Яке є це просвічення, що стає для нас натхненням до життя?