Євангелія: Лк 14,16-24

Господь дав вільну волю людині і цим виявив свою Велику любов. Бо хіба це любов, коли ти маючи все, не можеш вільно скористатися із того, що маєш? Саме тому, після створення ми отримали в дарунок цей світ і все, що в ньому.
Людина могла розпоряджатися ним, використовувати його для свого щасливого життя. Біблія нам оповідає, що сталась трагедія: людина зробила вибір і послухала злого духа. Якщо так спокійно подумати над вчинком Єви і Адама, то можемо зауважити, що вони використали Божий дар у пошуках якогось щастя, добра для себе. Як виявилось все вийшло не на щастя, а на прокляття.
Цікаво також зауважити, що спочатку мабуть тішились, що осягнули ціль, отримали, що хотіли, от лишень потім сталось небажане. Щастя стало нещастям.
У сьогоднішній історії із запрошеними гостями сталось щось подібне. Господар запросив на гостину, захотів ощасливити своїх дорогих гостей. Ідіть, усе готове. Вони не відгукнулись, бо зробили інший вибір: хто шукав щастя в полі, хто у справах …
Ми не знаємо, що далі сталось із ними та з тим «щастям», але знаємо точно, що на гостину вони не потрапили! Мабуть, це є найбільше нещастя для людини, коли вона не отримує правдивого щастя, що не проминає.
Дивна поведінка господаря. Він не замикається в собі, не шкодує, що його обминули. Господар далі продовжує кликати. Так було і так буде завжди із Божим покликом. Бог ніколи не зупиняється. Він Творець. Він усе зможе змінити і в усьому знайти вихід.
Звернімо увагу на те, що ті, хто не прийшов, свята не зіпсували. Це може означати, що Господній справі ніщо не може перешкодити. Будуть інші люди, станеться по-іншому, але все відбудеться. Не відбудеться тільки для тих, хто не прийде. Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері”.
Отож, дорогі у Христі брати і сестри, маємо уважати на Голос Божий, на Його поклик. Бо якщо не відгукнемось, то хто знає, чи буде для нас, ще один шанс? Просім, дару розпізнання, щоб могти зробити правильний вибір у цьому світі повному пропозицій і у кому пропонують радість тимчасову, яка вже за собою несе горе і нещастя.
А справа Божа буде продовжуватися і будуть щасливі ті, хто прийде, бо Бог не дивиться на особу!

Бог радіє тими, хто його поважає і дає їм гідність велику. Ця гідність не зможе прирівнятися ні до якої людської слави чи розкоші. Ця гідність – це синівство Боже. Спадкоємство Його Царства.