Дорогі браття і сестри у Христі, зворушлива історія про людяність сотника, який просив про допомогу слузі, нас запрошує до простих запитань: а чи ми проявляємо таке ж милосердя і таку ж віру стосовно тих, хто цього потребує? І чи є такі люди в нашому оточені, які захочуть нам допомогти особисто, або, шукаючи інших, – сильніших від них.
Щоб відповісти на перше запитання, потрібно визначитись: чи ми будемо думати лише про себе і свої інтереси, чи в нашому житті є ще інші цінності: людяне ставлення до слабших. В той час, та як і тепер, термін “економічно вигідно” був важливим критерієм у рішенні, але сотник сприймав слугу не просто як “розхідний матеріал”, а для нього це була дорога людина, заради якої він відважився докласти всіх зусиль, щоб йому допомогти.
Він те тільки переступив себе, своє становище, але показав себе ще й віруючою людиною перед інших народом. Можемо припустити, що він був із цим народом. Не закрився у собі і не відмежував себе, але став частиною цього містечка Капернаум.
Ісус підкреслив: “Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі я не найшов такої віри”
У теперішній час серед нас просочується ядовита ментальність: “кожний сам за себе” і “яке мені до цього діло?”, яка не тільки віддалює людей один від одного, але ставить під сумнів милосердну допомогу, особливо в час потреби. Але тут потрібно бути ясними: допомога має бути взаємною. Ми це бачимо на прикладі сімʼї, родини і спільноти: коли всі допомагають один одному, тоді вони є міцними між собою і не мають сумніву, що у складний час залишаться на одинці. Але там, де є брак єдності, то і надії немає, що тобі подадуть руку допомоги.
Вертаючись до історії про сотника і слугу, можемо припустити, що той слуга був не тільки виконавцем завдань, але й дорогою людиною, заради якої хотілося зробити щось дуже велике.
Також можемо припустити, що сотник не був просто військовим, але й став дорогою людиною, заради якої Ісус, відразу хотів “прийти і оздоровити”.
Але можемо сказати із в певненістю, що саме недостойність, а радше людяність сотника у ставленні до інших показала його віру, якої не було в Ізраїлі.
Може тому Ісус виходить за рамки вибраного народу і каже про тих, хто стане духовними лідерами, прикладами святості і віри.
у цьому апостолькому пості вартує запитати себе, за кого ми заступаємось чи є ті, хто заступається за нас? Тобто: Чи ми живемо один для одного?