Дорогі у Христі браття і сестри, у Євангелії від Луки (Лк.  5, 1-11) ми пригадуємо про спасительну діяльність Ісуса Христа серед народу.
Він дійсно був серед народу, був там, де був Його народ. Був з ними там, де люди жили, де працювали. З ними радів і сумував. Бог в Ісусі показує, що Він хоче буди всюди і для всіх.

Ось Ісус зустрів людей на березі озера в той час, коли чекали рибаків, а рибаків не треба було чекати, бо човни їхні були порожні.
Хто зна, які були думки у цих людей?
А які бувають думки у людей, які зазнали невдачі?
Як правило –  це пошук причини і винних у їхній невдачі.
І які наслідки є від цих думок?
Цього разу все сталось по-іншому, по Божому.
Їхні думки були наповнені словами почутими від Христа.
Ми не знаємо, що саме сказав Ісус, але знаємо, що це стало поштовхом, щоб Петро відповів на прохання Ісуса ще раз закинути сіті: «Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.»

Боже слово є діяльне!
Ісус не говорив, аби говорити і навчати щось собі. Його слово було і є словом Спасіння!
Ісус далі продовжує до нас говорити, щоб і нас спонукати до дії. Тому для нас слухати слово Боже і виконувати його у щоденному житті, у нашій роботі, діяльності – це дуже важливо.

Є ризик слухати свій душевний крик: чи то поразки чи успіху. Тоді людина не почує Голос наставника і буде закрита в собі. А чи зможе тоді Бог діяти?
Ми дуже часто кажемо: хай діється Божа воля! Але яка вона? Яка вона є для тебе і у твоїй ситуації?

Петро слухав, прийняв волю наставника і виконав її. Це все стало кардинальною зміною в його житті.
Чи не сказав він тоді: “як це добре, що того дня я повернувся порожній і неуспішний і тепер наповнився неосяжною благодаттю!”
Ось, так Господь уміє з непотрібного зробити важливе, а неуспішних людей – скелею, основою для Божих задумів.

А кого ми слухаємо у час наших трудностей чи успіху?