Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»
«Це для того, щоб побачити обличчя Христа на іконі!» – спокійно відповіла мама.
– Але в той же момент ти вимикаєш всюди світло… – це ж нерозумно! – бурно запротестував син.
– Може й так, та все ж свічка мені допомагає бачити обличчя Христа і більше нічого – з покорою відповіла мама.
Минуло багато років. Одного вечора мати випадково заглянула у кімнату до сина. Дивним було те, що син сидів на колінах і у руках тримав ікону, губи його шось шепотіли, а очі його були закриті.
1коментар
Додайте свій+ Залишити коментар
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Це дуже гарне оповідання !!! Наштовхує на багато роздумів! Чому коли діти під наглядом батьків моляться ходять до церкви сповідаються причащаються, ростуть розвиваються і направду є щасливі!!! А коли виростають ідуть від батьків, забувають про церкву молитву і віддаляються від Бога. Стають подібні до блудного сина який взяв все що йому належить у батькака і жив так поки не прогайнував усе!!!! І добре шо ще повернувся до батька, згадав про те що Він у нього є!!!! Тому краще не шукаи іншого щастя ніж у Бозі!!!!!!!! Бо його там немає!!!!!!!