В епоху штучного інтелекту, штучного мистецтва, штучного харчування, штучного все стає більше, а природного в житті людей все менше.
Природне, натуральне – від Бога, а штучне – від людини. Різниця є в тому, що Бог все створив з любові, в любові і для любові, а штучне є з причини користолюбства , вигоди і користі, і часто зводиться до того, щоб мати ідеальний результат, прибуток.

Бог, створивши природний світ, прославився у ньому, а людина у штучності зазнає сорому і неминущої небезпеки, загрози своєму існуванню.

Без сумніву, штучність не припускає можливості помилок, тому прагне до непомильності, а природність – це процес, в якому є все, в якому немає досконалості, але лише довершеність.
Коли штучність заполонить світ, буде все ідеально і непомильно, тоді зникнуть такі слова: вибач, прости, я виправлюсь, каюсь…. помилок не буде… адже в штучному непомильному і абсолютному світі є лише одна помилка – це він сам, у своїй ідеальній штучності!

Тому питання прості: чи ми хочемо, щоб наше життя стало наповнене різними штучними замінниками?
Чи погодимось на штучне життя ціною того, що відмовимось від справжнього, природного, людського?
У кожну епоху були різні спроби знищити Боже творіння, кожного разу у різний спосіб.
Ось тепер, настала епоха інтелекту, штучного? І прийшов кінець природного, натурального, справжнього, людського?